LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ ІI. XI-XIII ВІК Страница 73

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    ле лїто. Головне замчище з кількома валами, на високім, ґранїтнім березї Уша, лежить на лївім березї, а на друшім боцї є двм окопи, на версту від себе. Миля від міста є висока могила, що мала давнїйше, як кажуть, взвиш 5 сажнїв — вона зветь ся могилою Ігоря 61); натуральні, вибиті водою в гранитї, ванни звуть ся „Ольгиними банями”, а сусїдня тераса під навислою скалою, з дивною луною — „Святє” — уважаєть ся місцем старої церкви з Ольгиних часів; о скільки одначе давнї і народнї сї традиції — годї сказати. Більл реальних історичних памяток теперішнїй Іскоростень — бідне місточко, з 2000 мешканцїв, не має нїяких 62).



    З появою київських князїв в Деревах, столицею Деревської землї, що тодї мабуть, вперше стала одноцїльним полїтичним тїлом, стає Вpучий (Овруч, теп. повітове місто), на р. Норини. Се був кріпкий замок на крутій горі, з двох боків неприступний, з двох иньших обгорожений валами (тепер ледви знати їх); крім того весною і в осени місто стає неприступним через болота наоколо. Столицею він був не довго, двічи — в 2-ій пол. Х і на початках XI в., і то дуже короткі моменти; з прилученнєм же Деревської землї до Київщини ми не стрічаємо тут осібних князїв, хоч би і з київських підручних. Тільки Рюрик Ростиславич, відступивши Сьвятославу Київ і зіставши ся при рештї Київщини, показує якесь більше заінтересованнє до своєї Деревської волости: він з часта перебував тут і мав якісь „орудия” 63); він то, очевидно, збудував і тутешню церкву св. Василия 64): се було християнське імя Рюрика, і він поставив також і в Київі церкву св. Василия, „во имя своє” 65), бо взагалї мав велику охоту до будовання. Церква ся простояла до недавнїх часів, але вже на початках XVI в. сьвітила лише останками колишньої слави: „кажуть старі люде, записує сучасник, була колись золотоверха, але від непамятних часів огнем спалена, і зовсїм зіпсована й розбита” 66). Тепер від неї лишила ся олтарна частина та північна арка, з останками фресків (церква завалила ся 1842 р., коли почали розкопувати її фундаменти) 67).



    З рештою Вручий, як і иньші деревлянські городи, не грав жадної ролї в київськім полїтичнім житю. Ще найбільше можна-б се сказати про Корчеськ (теп. Корець) і Мичськ (теп. Радомисль, чи властиво його передмістє — Мик-город 68), що беруть якусь участь в полїтичних подїях середини XII в. 69).



    На полудневім Потетровю визначним городом була Котельниця на р. Гуйві; се був великий і сильний замок, „городище велми доброє, мало не такоє як житомирскоє”, як казали в XVI в. 70), і значнїйша осада: в серединї і в 2-ій половинї XII в. Котельниця бувала центром княжої волости, куди входило також і київське Побоже — городи Божський, Межибоже 71). Далї випадає тут згадати ще Возвягель, або Звягель, як він звав ся пізнїйше (в XVIII віцї перехрещений на Новгород Волинський, тепер повітове місто), на середнїй Случи, — замітний він з огдяду на визначну ролю під час антикнязївського руху XIII в. Се мусїла бути вже тодї значна осада, а прославила себе своєю траґічною долею: коли Данило розпочав похід для знищення громад, що опираючи ся на Татар, виступили проти нього, Возвягель був піддав ся йому, але тільки про око, по відходї його зараз знову скинув з себе сю залежність і не схотїв піддати ся висланому Данилом війську; полачивши, що з князем було лише пятьсот мужа, Возвягляне насьмівали ся з малого війська, стаючи на сїнах міста. Роздражнений тим завзятєм Данило, здобувши Возвягель на ново, спалив місто зовсїм і знищив, а людеф забрав і роздїлив між князями — участниками походу, так що литовське військо, надійшовши за пізно в поміч Данилу, застало тільки „головнї й псів, що бігали по городищу”, як оповідає лїтописець 72). Досить часто фіґурує також при кінцї XII і потім в XIII в., як город на київсько-вооинськім пограничу, Камінець — місце його одначе не звістне докладно 73). Про погоринські міста буде мова при Волинській землї.



    Примітки



    1) Про Вишгород окрім загальних праць про Київщину (в прим. 1) ще див. моноґрафії про Київ (як в прим. 5) — Закревского sub voce і Петорва с. 235 і далї.



    2) De adm. 9 (Во????????).



    3) Перший факт того рода — що Вишгород належав Ользї, як її спеціальна волость. Потім тут, здаєть ся, чи не сидїв Сьвятополк. Пізнїйше коротко сидїли тут підручні князї за Ізяслава Ярославича та Ярополка, а дуже частою ся практика стає особливо в 2-ій пол. XII в.



    4) Іпат. с. 92.



    5) Лавр. с. 291.



    6) Іпат. с. 229.



    7) Іпат. с. 375.



    8) Іпат. с. 263.



    9) Іпат. с. 127-8, 202-3, Сказанія о БорисЂ и ГлЂбЂ с. 21, 25, 32, 71-2, 75, 86.



    10) Іпат. с. 332.



    11) Про се оповідає записка Пролога, видана Нікольским в ИзвЂстіях отд. рус, языка 1903, І с. 222.



    12) Іпат. с. 53, 229.



    13) Сказанія с. 77.



    14) Іпат. с. 343.



    15) Іпат. с. 288.



    16) Іпат. с. 53.



    17) Іпат. с. 146.



    18) Іпат. с. 443.



    19) Іпат. с. 473.



    20) Статейка Хрущова в І т. Чтеній київ. іст. тов.: БЂлгородка и найденный въ ней змЂевикь (знайдено 1877 р.).



    21) Контаріні — у Семенова Библіотека иностр. пис. с. 20, Акты Зап. Рос. I с. 145, Целлярій с. 386 (бідгородський шлях він зве „лїсовим”).



    22) Антонович — Археологическая карта Кіев. губ. с. 134 і далї.



    23) „Нашимъ же ставшимъ межи валами” — Іпат. с. 158 (1093 р.).



    24) Див. т. І с. 209.



    25) Іпат. с. 76.



    26) Іпат. с. 87.



    27) Іпат. с. 365.



    28) Іпат. с. 230.



    29) Теперішнє Трипілє лежить уже на полудень від р. Красної.



    30) Іпат.. с. 409.



    31) Іпат. с. 293.



    32) De adk. imperio 9.



    33) Іпат. с. 160.



    34) Іпат. с. 497.



    35) Див. т. I с. 31-2.



    36) Археол. лЂтопись Южной Россіи 1899 с. 49.



    37) Археол. карта Антоновича, Хвойка. Поля погребеній, Археол. лїтопись 1901 с. 184.



    38) Іпат. с. 241.



    39) Про них Біляшевського Церковище возлЂ дер. Монастырекъ, і доповненння Лебеденцева в Київ. Старинї 1889 кн. І; зыістка про монастир XVI в. — Архивъ Юго-зап. Россіи VII. І с. 121.



    40) Лїтература й детайлїчний перегляд сього питання в Історії Київщини с. 27 і далї. Останнїми роками звернуло знову на себе увагу нахідками культури княжих часів велике городище Райгород, миля від Роси, на північ, над р. Гороховаткою, між с. Ольшанщею і Шаркам. Воно могло бути місцем Торчесьуа, чи якогось иньшого з більших пороських городів, навіть Юриєва, який ще давнїйше, виходячи з подібности імен, клав тут пок. М. Андрієвский, ЛЂтописный Юрьевъ, К. Стар. 1883, IX. Про новійші нахідки Археол. лЂтоп. Ю. Рос. 1901 с. 39 і 183.



    41) Нпр. Іпат. с. 365.



    42) Іпат. с. 230.



    43) Іпат. с. 146.



    44) Перегляд сього питання в моїй Історії Київщини с. 36-7. Здогад про городище коло Білої Церкви у Антоновича Археол. карта Кіев. губ. с. 52.



    45) Іпат. с. 160.



    46) Він згадуєть ся в Патерику, в оповіданню про події 2-ої пол. XI в., побіжно й припадково. Тому що взагалї згадки Патерика з попереднїх часів не дуже докладні, можливий і тут анахронїзм, хоч і не конче.



    47) В Журналї Мін. Н. Пр. за 1904 р. кн. VI лоявила ся статейка Ляскоронского, де він пробує довести, що Родня стояла на устю не Роси, а Ірші (Рші в лїтописи), але се безпідставний здогад.



    48) В люстрації канївсьького замку 1552 р. вже згадуєть ся про „городище ствродавноє широко, з ваы немалыми” — Архивъ ЮЗР. VIІ.І.92. Про нахідки Княжої гори див. головно статї М. Біляшевського в К. Старинї 1890, XІІ і 1891,І, також Археологическая лЂтопись 1899-901, під словом: Пекарі, також у Бобринского Курганы м. СмЂлы и у катальоґах музея Хойновского і В. Тарновського.



    49) Про сю канївську церкву див. реферат Лашкарьова в його Очерках і замітку О. Левицького в К. Старигї 1903, X. Звичайно сю церкву уважають церквою св. Георгія, збудованою Всеволодом у Каневі, але на се нема нїяких доказів, а церква зветь ся тепер Успенською.



    50) Можна-б іще припустити, що Родня була відновлена на старім місцї за Ярослава і загинула під час руїеи при кінцї XI в., а в XІІ в. з'явивсь у сусїдстві на її місцї Канїв, або що Канїв XI в. стояв на Княжій горі, а по руїнї, в XII в. був перенесений далї на північ, — та богацтво християнських старинностей трохи трудно витолкувати як слїд осади, що простояла тут тільки яких 60 лїт, від Ярослава до 90-х рр. XІ в.



    51) Іпат. с. 227.



    52) Іпат. с. 327, пор. 24І.



    53) Іпат. с. 268, дор. 329.



    54) Іпат. с. 452, 453.



    55) Іпат. с. 361, 371.



    56) Іпат. с. 330, 337, 454.



    57) Що на місцї городища коло с. Конончі був Товаров, видно з люстрації 1552 р. — Архив Югозап. Россіи с. 100; інвентар 1616 р. згадує, що на ґрунтах Товарова сїло село Воробіївка (іb с. 308), але се не зовсїм докладно, як бачимо; археольоґічні нахідки близше льокалїзують його місце (в свой Історії Київщини я міг тільки загально вказати на околицї м. Межирич). Що до сахнівського городища, то місцем до нього найблизше підходить зі звістних нам пороських городів Кульдеюрів (хоч я б не поручив ся, що се було постійнк іая, а не часове означеннє, по імени хана, що його в тім часї держав, як город Чюрнаїв). З другого боку, тому що се було більше місто, як показують богаті нахідки, насуваєть ся Дверень, що мусїв бути одним з найлїпших городів на Поросю: як особливо привабну державу дають його Контувдїю. Цїкаво було б зібрати хороґрафічні назви з Сахнівки: може б вони рішили питаннє.



    58) Відомости про нахідки з с. Конончі й Сахнівки див. в Археол. лЂтопись Ю. Рос. 1899 с. 94, 118, 146, 1901 с. 150, 182, 210-1. З Дївич-гори, як здогадують ся, походить дорогоцїнний скарб в кол. Ханенка, знайдений в 1900 р. (місце нахідки лишило ся в секретї), що між иньшим містить дорого
    Страница 73 из 149 Следующая страница



    [ 63 ] [ 64 ] [ 65 ] [ 66 ] [ 67 ] [ 68 ] [ 69 ] [ 70 ] [ 71 ] [ 72 ] [ 73 ] [ 74 ] [ 75 ] [ 76 ] [ 77 ] [ 78 ] [ 79 ] [ 80 ] [ 81 ] [ 82 ] [ 83 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 60] [ 60 - 70] [ 70 - 80] [ 80 - 90] [ 90 - 100] [ 100 - 110] [ 110 - 120] [ 120 - 130] [ 130 - 140] [ 140 - 149]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.