LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ ІI. XI-XIII ВІК Страница 79

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    ськ, 1892. О скільки територія Турово-пинського княз. входить в територію теп. Волинської ґуб., можуть служити для нього також працї Теодоровича і Самоквасова див. в прим. 1).



    3) „ГлЂбъ бо бяше воевалъ Дреговичи и Случескъ пожегъ” — Іпат. с. 203; „Святославъ Ольговичь... взя Куреск и с Посемьємъ, и Сновьскую тисячю у Изяслава, и Случескъ и Кльчьскъ, и вси ДреговичЂ” — с. 268.



    4) Див. т. I с. 165-6.



    5) Іпат. с. 3.



    6) Хиба би прийняти, що Туров і Пинськ стояли вже не на дреговицькім ґрунтї, а тільки притягнули до себе полудневу частину Дреговичів, взагалї не визначених особливим поьїтичним і культурним розвоємм, подібно як нпр. Чернигів притягнув до себе територію Радимичів? Розумієть ся, се була б дуже відважна гіпотеза.



    7) Про Случеськ — Іпат. с. 203, теж с. 269; иньші тексти див. в прим. 3 на с. 300.



    8) Іпат. с. 222: Всеволод Ольгович, відібравши Туровське князївство від Вячеслава, своїм свояякам дає „по городу: Берестий и Дорогичинъ, Черторыєскъ и Клеческъ”, а свояки відповідають на те, щь вони не хочуть „київської волости”. Найпростїйше розуміти, що сї всї городи звуть ся київськими тому, що зачисляли ся до туровських. Правда, можнаб припустити і те, ще Черторийськ не був туровським городом, а Всеволрд відібрав його від Волини, але на се нема натяку, а пізнїйші претензії „Пинян” на Черторийськ дуже промавляють за тим, що се була туровська волость, бо ледво аби сягнули по питоменне волинське добро такі слабі князї як пинські. Початком відокремлення Черторийська могло бути наданнє його Давиду Ігоревичу на з'їздї 1100 р.



    9) Іпат. с. 502, 616.



    10) Іпат. с. 210. Сам Всеволодко згадуєть ся вперше 1116 р. — Іпат. c. 204, але без назви волости.



    11) Ми не могли б пояснити, як Дубровиця стала турівською волостю, инакше як тільки прийнявши, що вона належала до Городна. Що до Степаня, то приналежність і його до Городна опираєть ся на здогаді, що степанські князї належали до турівської династиї, а се хоч і дуже правдоподібна, та все тільки гіпотеза (імя степанського князя Івана Глїбовича підпирало б також сю гіпотезу: династиї мали свої фамілїйні імена, і такі імена як сї стрічаємо в турівській династиї, а в волинській — нї).



    12) В останнє Всеволодковичі згадують ся 1167-8 р. Іпат. с. 365 і 368.



    13) Оженив ся з Всеволодківною в 1144 р. — Іпат. с. 227.



    14) Іпат. с. 426.



    15) Іпат. с. 338, 566.



    16) Див. у Любавского Областное дЂленіе в. кн. Литовскаго с. 196.



    17) Див. вище с. 77.



    18) В останнє вона згадуєть ся разом із турівськими волостями 1142 р., а в 50-х рр. вона вже не належала до них — Іпат. с. 321, 365.



    19) Антоновича Монографіи II с. 20, Любавскій op. c. с. 2, Леонтович Очерки изъ ист. лит. рус. права с. 73. Ол. Грушевський зачисляв їх до Турівського князївства (с. 19).



    20) Декотрі оборонці словянського боога Тура і в сїм Турі бачили свого бога — особливо Голубовский в К. Стар. 1891, X, але пор. про се т. І с. 531.



    21) Еп. Аким згадуєть ся під 1146 р., а попереднї — Симеон і Ігнатий в оповіданню повісти Мартина мнїха. Передруковано при книзї Творенія Кирила Туровского, вид. еп. Евгенія, К., 1880.



    22) Пізнїйше, в XV-ХVII в. стрічаємо традицію, чи адогад, що туровську катедру засновано за Володимира св., і се само до собі можливо вповнї.



    23) Тут поховано Сьвятополка Юриєвича, потім Глїба — Іпат. с. 449, 496.



    24) Іпат. с. 234-5 Воскр. І с. 36. Ол. Грушрвський (ор. с. с. 46) бачить тут плян Туровцїв піднести значіннє своєї землї й відокремити ся. Гадка дуже інтересна; вона ослаблюєть ся трохи тим, що Вячеслав був бездїтний старець, отже династиї землї не міг дати.



    25) „Посади убо ceгo коаяньнаго Святополка въ ПиньскЂ въ княжении” — вид. Срезневского с. 42.



    26) Іпат. с. 168.



    27) Іпат. с. 453.



    28) Лавр. с. 407.



    29) Іпат. с. 576 (рік 1275).



    30) Іпат. с. 210.



    31) Іпат .с. 428 (рік 1183 хибний).



    32) Іпат. с. 210.



    33) Іпат. с. 356.



    34) Т. І с. 376.



    35) Іпат. с. -52.



    36) Див. нотку на 1 с. 261.



    37) Іпат. с. 337, 349.



    38) Іпат. с. 356.



    39) Іпат. с. 428.



    40) Ibid. с. 426.



    41) Іпат. с. 426. Звісні ще два сини Юрия — Іван — Іпат. с. 361, пор. Воскр. І с. 79, і Ярополк — Іпат. с. 452, аде не знати, які вони мали волости. Під 1174 р. (с. 391) Київська лїтопись говорить тільки про сї три галузи: „княземь туровьскымъ и городеньскымь”. Ол. Грушевський op. c. с. 55 не уважав навіть взагалї певним подїл волостей між Юриєвичами.



    42) Іпат. с. 452, 466.



    43) Воскр. І. 114, Лавр. 407.



    44) Сього Володимира, згаданого в Іпат. під рр. 1204 і 1229 (в дїйсности сї подїї належать до р. 1208 і 1229 — див. Хронольоґію подїй Гал.-вол. лїтоп.) уважають сином „Ростислава пинського”, згаданого разом з ним під 1228 р., і внуко Юрия (Поґодїн Изсл. IV, с. 276, показчик до Іпатської лїт. sub voce). Але істнованнє такого князя Ростислава Юриєвича — лише непорозуміннє (Поґодїн вказує його під 1214 р., але див. 1 Нов. с. 196), а уважати Володимира пинського сином Ростислава нема нїяких причин.



    45) Іпат. с. 502.



    46) Іпат. с. 616.



    47) Іпат. с. 524 і 530. Неясно, чи на с. 524 поруч Михайла чернигівського не виступає також сей Михайло пинський, попавши туди з пинської записки, але що до згадки на с. 530 нема сумвїву, що се не Михайло чернигівський (як думали декотрі).



    48) Слова лїтописи (Іпат. с. 452) „нелзЂ бо (чит.: бЂ) имъ доити земли ихъ” (Литви) очевидно розуміють Рюрика і його шваґрів; див. ще с. 455.



    49) Іпат. с. 502.



    50) Нпр. Іпат. с. 503 (1229 р.): „идоста на войну (Данило з братом), остависта же въ Берестий Володимира пинського и Угровчаны и Берестьяны — стеречи землю оть Ятьвязь”; с. 543 (1251/2 р.): Данило „поя и (пинських князїв) со собою неволею на войну”.



    51) Іпат. с. 542.



    Розділ V. Чернигівщина й Переяславщина



    Сївкряне, їх територія; старі центри, їх історія до Ярославового подїлу; відносини до Київа. Радимичі і Вятичі.



    Чернигівщина: її відокремленнє, її територія і границї; Посемє. Змагання чернигівських князїв, боротьба за Київ, емуляція з Суздалем, галицькі справи. Дробленнє Чернигівщини: подїл династиї на лїнїї, „лїствичноє восхождєніє”; чернигівські князївства. Пшлїтична дїяльність громади; віче чернигівське, стародубське. Суспільно-культурне житє: розвій дружинности й дружинної поезиї; лїтературні памятки; церковне житє; матеріальна культурк.



    Важнїйші городи: Чернигів, Любеч, Гомій, Стародуб, Новгород і Подесенє, Посемє, вятицькі городи.



    Переяславщина — її відокремленнє; полїтика землї; переяславська династия; зверхня історія землї. Територія Переяславщини, відносини до степових орд, боротьба і кольонїзація XII в.; турецькі кольонїї; походи в степ; „Україна”.



    Важнїйші городи: Переяслав, лєґенда про його заснованнє, його околиця, Детчь монастир, Остерський городок і иньші городи. Культурне житє; останки дружинного епоса.



    СЇВЕРЯНЕ, ЇХ ТЕРИТОРІЯ; СТАРІ ЦЕНТРИ, ЇХ ІСТОРІЯ ДО ЯРОСЛАВОВОГО ПОДЇЛУ; ВІДНОСИНИ ДО КИЇВА . РАДИМИЧІ І ВЯТИЧІ.



    Як на правім побережу Днїпра Полянське, так на Заднїпровю Сїверянське племя з свом полїтичним і культурним житєм, з своєю територією було тою основою полїтичного ґруповання, розвою суспільного й культурного житя тутешнїх земель, від котрої ми повинні виходити в своїм оглядї. І тут сїверянські полїтичні центри притягнули до себе на півночи сусїдні племена і території, слабше розвинені полїтично й культурно (зрештою — й меньше для нас інтересні, бо не належать до української ґрупи племен). Полуднева ж, передстепова кольонїзація, що належала в значній або й переважній части до иньшого племени, не сїверянського, ослабла під турецьким натиском і не полишила майже нїяких слїдів свого житя в наших джерелах, так що ми можемо ледви ледви якісь убогі окрушини від неї зібрати. З того всього українську кольонїзацію, українське житє на Заднїпровю репрезентують перед нами властиво тільки Сїуеряне — і домінують тут, як Полянське племя на правім боцї. Ріжниця тільки в тім, що сїверянська територія не була розмірно невеликим осередком заднїпрянського житя, як полянська для правобічного, а становила й територіально взявши переважну частину тутешнїх князївств 1).



    Розвивали ся Сїверяне теж в обставинах досить подібних до Полян. Вони сидїли над великою Днїпровою дорогою; правда, ми не бачимо у них якихось важнїйших пристаней на Днїпрі, виключивши тільки Любеч, що лежав над суміжю Сїверян і Радимичів, але належав маубть до Сїверян 2), а пізнїйше Кмїв, здаєть ся, забрав навіть значну частину надднїпрянського пояса собі 3), але з торровельних і культурних вигід Днїпра Сїверяне завсїди мусїли користати. Вповнї в їх рупах були важні торговельні дороги на схід, річні й сухопутні — на Волгу і в Каспийські краї. Богаті скарби римської монети на їх території вказують на істнованнє торговельних зносин тут задовгр до початків Руської держави, а в пізнїйшій торговлї Руси, зі сходом особливо, Сїверщина мусїла грати особливо важну ролю.



    Поруч із родвоєм торговельних і взагалї культурних зносин ми мусимо припустити і значнїйший розвій суспільно-полїтичного житя. Дуже рано бачимо ми на території сїверянського племени кілька значнїйших городів, коло котрих ґрупують ся більші округи, і котрі в кінцї як з одного боку притягають до себе території иньших племен, так з другого приводять до роздїлу самої сїверянської території.



    Етноґрафічну територію Сїверян ми знаємо тільки взагалї — скільки каже про неї лїтопись, себ то що вони займали басейн Десни з Сеймом і Сули; поки що нїяких матеріалів для докладнїйшого означення її не маємо. Отже на нїй вже на почат
    Страница 79 из 149 Следующая страница



    [ 69 ] [ 70 ] [ 71 ] [ 72 ] [ 73 ] [ 74 ] [ 75 ] [ 76 ] [ 77 ] [ 78 ] [ 79 ] [ 80 ] [ 81 ] [ 82 ] [ 83 ] [ 84 ] [ 85 ] [ 86 ] [ 87 ] [ 88 ] [ 89 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 60] [ 60 - 70] [ 70 - 80] [ 80 - 90] [ 90 - 100] [ 100 - 110] [ 110 - 120] [ 120 - 130] [ 130 - 140] [ 140 - 149]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.