остели, сказав: „хоч би я тобі, брате мій, дав той віхоть соломи, ти і того не давай нїкому по моїм животї”, казав він послови, що посилав до свого брата Мстислава 47).
Примітки
1) І c. 276-7.
2) § 30.
3) § 16, 24.
4) Видана у Срезневского СвЂдЂнія и замЂтки о малоизв. и неизв. памятк. LVIII c. 321, з рукоп. XII в., і у Пономарьоыа Памятники III c. 95. Початок сього слова не ясний, дуже можливо, а навіть правдоподібно, що воно свійське, але у всякім разї певно, що воно мало на Руси шииоке розповсюдненнє, судячи по максимі про три чаші, що повторяєть ся і в науцї т. зв. Теодосия і в слові о поопЂхъ (Пономарьов III c. 109), де поручаєть ся не неволити на пирах духовних осіб аби пили більше як три чаші.
5) Окрім сказаного слова св. Василия див. ще слово т. зв. Теодосия о чашах — Учен. записки II отд. II 196, 198, 199-200, пор. Срезневскій СвЂдЂнія о малоизв. памятникЂ LVIII, Слово про хмель (Кирила Философа) — див. дальшу нотку; у Пономарьова в Памятниках т. III видане ще Слово нЂкоего старца й Слово св. отецъ (ч. 49 і 50). Дрібнїйші нападки на пянство — в Правилї м. Іоана § 34, в поученнях Луки Жидяти, Ілї новгородського (§ 1), Якова кн. Ізяславу, і анонїмні — Рус. ист. библ. VI c. 104, 113, Памятники III c. 22, 30, 59, 65, 68-9, 75, 76.
6) Слово се звістне в ріжних версіях, більше або меньше перероблених і підновлених. Найдавнїйший з опублїкованих кодексів належить до XV в., але й тут се слово має вигляд нездалої перерібки. Відреставрувати його первістний вид, що мусить іти ще з староруських часів, досї нїхто не пробував. Я дав виїмки, комбінуючи з ріжних редакцій — див. Ученыя Записки II отд. академіи V c. 64 (з код. XV в.), Памятники старинной рус. литературы II — з код. XVІІ в., Сборникъ II отд. т. XLII (передруковано в Памятниках вид. Пономарьова т. III) — ширша редакція, ХVII в.
7) Востоковъ — Описаніе рукописей Румянцев. музея с. 305, Розенкампфъ ОбозрЂніе Кормчей с. 135 sq. Перегляд сих наук князям дає проф. Дяконов в своїй книзї: Власть московскихъ государей, 1889, с. 47 і далї.
8) Калачевъ Предварит. юридическія свЂдЂнія с. 257 і далї.
9) Судячи по іпени тверського епископа Семена се оповіданнє датують кінцем XIII в. — Калачева О значеніи Кормчей с. 128.
10) Розмова еп. Семена — Карамзинъ IV нр. 178 (в мові найбільше зістало ся старинности, але текст очевидно скорочений), Розенкампфъ ОбозпЂніе Кормчей c. 139, Памятники стар. рус. литер. IV с. 185.
11) Памятники стар. рус. лит. IV с. 184.
12) ПЂтухоыъ — Серапіонъ владимірскій, тексти с. 2.
13) Памятники Пономарьова III с. 25, 57, 114, 127, Рус. ист. библ. VI с. 123.
14) Рус. ист. библ. VI с. 107, Рукописи гр. Уварова с. 113.
15) Прасошити — торгувати солею, потім — взагалї торгувати.
16) потомъ же, будя свободенъ, ти добуде[ть] дЂтей.
17) Рус. ист. библ. VI с. 842-3.
18) Сираха 23.10.
19) Памятники III с. 129.
20) Ся ідея, що процент, хоч би малий, хоч би на добре ужитий, все-ж таки неморальний, положена в основу інтересної новгородської повісти про Щила (час її написання кладуть коло XV в.): посадник Щил давав купцям гроші, на дуе низький процент, і за ті гроші поставив монастир, але епископ не посьвятив церви, поставленої на такі гроші, а сам Щил попав у пекло й тільки парастасами й милостинею його виратували звідти. Памятники стар. литературы т. І. Про час написання повісти див. Мрочекъ-Дроздовскій О депьгахъ Р. Правды с. 142-4, Ключевскій Боярская дума с. 193.
21) Исторія церкви Макарія II, 367 (Слово м. Никифора). Правила еп. Ібї — Ж. М. Н. П. 1890, X. Рукописи гр. Уварова с. 112 (Слово о митарствах Кирила туровського). Серапіон — вид. ПЂтухова c. 3, 14. Рус. ист. библ. VI, 24-5, 91, 107, 125, Памятники Пономарьова III , 39, 65, 76. Срезневскій СвЂдЂнія о малоизв. пам. XLI c. 25-6, XLII с. 307 (о покаяніи).
22) Аґонія Володимирка почала ся, коли „бысть велми вечеръ”, а умер він „якоже бЂ влягомр”, післаний же потім гінецв приїхав у Большів, милю відти, „къ куромъ” (Іпат. c. 319).
23) Порівняти з тим слово про нічну молитву — у Пономарьова Памятники III ч. 23.
24) Житіє Теодосія л. 26.
25) Іпат. c. 343.
26) Текст в т. І c. 225, там і иньші звістки.
27) Сей епізод містить ся в слові про милостиню, звістнім в кількох копіях, уже від XIII в.; його початок скорочений з псевдо-Злостоустового слова про страшний суд (Монфокон X. 831, spuria), як виказав я в своїй історії Київщини (c. 401); образ житя богача, вставлений в евангельську притчу про богатого й Лазаря, має бгоато варіантів; се в усякім разї показує, що сей образок, як би навіть не був руський що до свого початку, зміняв ся під впливом вражінь дїйсного руського житя. Видане слово у Срезневского СвЂдЂнія о малоизв. памятниках LXXVIII.
28) Вид. Срезневского c. 45.
29) Іпат. c. 601.
30) Іпат. c. 541.
31) Житиє Теодосія л. 7.
32) Сказанія о БорисЂ и ГлЂбЂ 50, Іпат. c. 528.
33) Перша діадема знайзена в Київі, 1889, в д. Гребеновского — видана у Кондакова Русскіе клады І таб. VIII, друга коло Сахнівки (Дївичгора) в р. 1900 — Археол. лЂтоп. Юж. Россіи 1901 і Ханенка Древности ПриднЂпровья V табл. 33.
34) Археол. лЂтоп. Ю. Р. 1904 c. 106.
35) Золоті низані бляшки — нпр. Київ, 1877, з дому Лїскова — Толстой і Кондаков V. 112, Рус. клади І табл. XV; 1880, Житомир. ул. Р. Клады І табл. II; 1887, Михайлів, мон. — ib. табл. VI і VІІ Сахнівка — Ханенко V табл. XXIX.
36) Гезе — Роскопки у гор. Очаковъ (Арх. л. Ю. Р. 1904).
37) Русскіе клады І c. 195 і далї; Толстой і Кондаков V c. 108 і далї, також 137-143; Бобринсвій І таб. XX і II таб. XX; Кол. Тарновского таб.ІІ; Ханенко V табл. XIX-XXIV; Моолотівський скарб — Записки Н. т. ім. Ш. т. XXV: нахідки Старявська й Збруська в інст. Осолиньских (муз. Любомирских, катальоґ c. 21 — хибно назване naglownik'ом).
38) Див. т. І c. 299.
39) Іпат. c. 289.
40) Такі низки нпр. Київ, 1885, д. Єсикорського — Р. Клады І, табл. 3 і 5, 1889; Гребеновского — ib. таб. IX; Мартинівка (Канїв. пов.) 1886 — Бобринскій Курганы СмЂлы І табл. XVIII; Княжа гора (кілька) — Коллекція Тарновского с. 13 і табл. ІІ; Сахнівка — Ханенко V табл. XXIV, XXV, XXIX; Чернигів — Р. Клады І таб. XI; Льгов — Толстой і Кондаков V 116; Галич — Археол.-библ. выставка, 1888, табл. І
41) Іпат. c. 490. Київ, 1876, д. Лїскова (два золоті ланцюхи)-Толстой і Кондаковї V. 113, Р. Клады І. 115, 1880, Житомир. улиця — Клады таб. II, 1887, Михайлів, мон. — ib. таб. VII. Сахнівка — Ханенко V табл. XXIX і XXXI. В новім скарбі Михайлів. мон. (Археол. лЂтоп. Ю. Рос. 1903 c. 299 і далї) знайшло ся кілька срібних ланцюхів з ріжнородних окрас.
42) Дивись Р. Клады таб. І, VI, X, ХVІІ, Ханенка V таб. XXXIІ
43) Першу катеґорію представляють нпр. наручники з Київа (1885, д. Єсикорського і 1889, д. Гребеновского) — Р. Клады І табл. III, V і IX, і Княжої гори — Бобринскій II таб. XX, кол. Тарновского таб. II, Ханенка V таб. XXI, XXVI; другу катеґорію — нпн. молотівський наручник, вид. в Записках т. XXV (там вказані й иньші анальоґічні).
44) Нпр. див. колєкції київських перстенїв — Р. Клады І, V, ІХ, XV (і c. 139), кол. Тарновского с. 16, Ханенка табл. ХXIII, Молотівський скарб — 1. c.
45) Р. Клады І c. 115, 118, 135, Толстой і Кондаковъ V c. 109 114, 119, Бобринскій І таб. XX i II таб. XX, Археол. лЂтоп. Ю. Рос. 1903 табл. XV-XVI.
46) Археол. лЂтоп. Ю. Рос. 1903 с. 312-3, 1904 с. 88 і далї.
47) Іпат. c. 600.
Християнство й його культурні впливи — росповсюдненнє християнства, останки поганства, двоєвірє, християнські покривки старого житя, побожна гіпокризія; впливи християнства; обрядовість; паломництво, спори про піст, релїґійна виключність. Крайности аскетизму — відносини до жінки, до забав і штуки. Полїтичні теми проповіди, осьвященнє власти.
В культурній еволюції Руси сих столїть фактом найважнїйшим і найзначнїйшим своїми впливами і перемінами, счиненими в сїй еволюції, було християнство із звязаними з ним культурними моментами.
Ми вже знаємо, що ґрунт для нього в більших торговельних і культурних центрах Руси мусїв бути приготований значно скорше його урядового запровадження 1). Знаємо, що з формального боку християнїзація Руси пішла досить скоро, й заходами Володиаира та Ярослава формальна ї їсторона — орґанїзація церкви, в українських землях була майже закінчена: орґанїзована була руська церква, засновані катедри по більших центрах, сформована сьвященича верства 2). Протягом одного столїтя християнїзація по більших центрах, особливо в самім Київі зробила значні успіхи і в суспільномти. Ми бачили нпр., яка маса домових церков була уже в Київі з кінцем XI в.; між суспільністю визначають ся в тім часї люде вже вповнї віддані христіянській науцї; зростає число монастирів і монахів.
Настрій київських мас ілюструє епізод з волхвом, переказаний лїтописею; додам, що свою властиву цїну набуває при порівнянню з анальоґічним епізодом новгородським. В 70-х рр. XI в. в Київі з'явив ся волхв і оповідав, що йому явили ся боги, напророчили ріжні страхи і велїли оповісти се людям: Днїпро буде пять років текти в гору, а землї перемінять своє місце, так що Руська земля опинить ся на місцї Грецької, а Грецька на місцї Руської; правдоподібно, сї страхи мали характер кари за зраду людей старим богам, а цїла проповідь волхва — характер накликування до старої віри. Ся проповідь мала деякий усьпіх, але не особливий: „неыЂгласии” вірили, а „вірні” сьміяли ся, і вкінцї волхв пропав: мабуть правительство постарало ся увільнити „невігласів” від спокуси 3). Таким чином тодї і в масах київських христіянтсво мусїло мати вже своїх „вірних”. Инакше
Страница 103 из 146
Следующая страница
[ 93 ]
[ 94 ]
[ 95 ]
[ 96 ]
[ 97 ]
[ 98 ]
[ 99 ]
[ 100 ]
[ 101 ]
[ 102 ]
[ 103 ]
[ 104 ]
[ 105 ]
[ 106 ]
[ 107 ]
[ 108 ]
[ 109 ]
[ 110 ]
[ 111 ]
[ 112 ]
[ 113 ]
[ 1 - 10]
[ 10 - 20]
[ 20 - 30]
[ 30 - 40]
[ 40 - 50]
[ 50 - 60]
[ 60 - 70]
[ 70 - 80]
[ 80 - 90]
[ 90 - 100]
[ 100 - 110]
[ 110 - 120]
[ 120 - 130]
[ 130 - 140]
[ 140 - 146]
