Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ ІII. ДО РОКУ 1340 Страница 140

. — Чтенія московські 1864, III; Васильевскій — Записи о поставленіи русскихъ епископовъ (Ж. М. Н. П. 1888, II); Филевичъ — Борьба ІІольши и Литвы-Руси, гл. III (”ДЂла церковныя”) — відкидає зовсїм реєстр Казимира 19); Кунїк — в петербурськім збірнику статей про останнїх галицьких князїв (має вийти) c. 130-1; Голубинскій — Исторія рус. церкви т. II c. 97, 126, 147, 154, 157 (злучує галицьку митрополїю з литовською, як то робив і Павлов перед виданнєм працї Ґельцера — Рус. ист. биб. VI c. 16).



Головне наше джерело — катальоґ єпархій царгородського патріхату з часів Андронїка Старшого під ч. 81 каже так: ??' ? Г???????. ???? ?????o??) ?? ????? o??? ??? ??????? 'Р????? ??????? ??? ??????o??? ???? ?o? ?o????o? ???????? ???o? ????o???o? П????l???o? ?o? Г??o??o? ??? ?o? ???????o? ???? ????o? ????o? ???????o? ?? ???? ???? ??? ?' ??????????? — так читаєть ся воно в найстаршім кодексї (Паризькім) з XIV в. Трудність тут робить ”З індикт”, що не сходить ся з 5811 р., а вказує на рік 1305. Але з огляду, що у всїх кодексах читаєть ся згідно 1303 р., а індикт (також 3 згідно) є не у всїх, дослїдники всї жертвують індипт датї року. Приписка до сього тексту в тім же кодексї вичисляє катедри сеї митрополїї в тім порядку, який я подав в текстї (див. її в Рус. Ист. Библ. VI дод. с. 15 і у Ґельцера c. 253).



Грамота Казимира (Miklosich et Muller Monumenta Graeca — Acta patriarchatus Constantinopolitani I. 577 i Рус. Истор. Библ. VI дод. c. 125, текстуальні замітки Кунїна в згад. збірнику, 128-9 і 161-2) вичисляє галицьких митрополитів в такім порядку: ????o? ?? ????o?o????? ??? ???? ???o???? (за згодою патріарха) ? N????, ??????o? ??????o????? ? П???o?, ????o? ????o?o????? ? Г??????, ??????o? ????o?o????? ? ??????o? — o??o? ?????? ???? ??? ????? ??? ????o? ??? Г???????. Новійші дослїдники справедливо признають, що сей катальоґ, очевидно — опертий на поданих Казимиру відомостях від галицького боярства й духовенства, має всї права на довірє.



З не-грецьких джерел про справу гаьицької митрополії згадує побіжно тількн Житиє м. Петра, зладжене м. Кипріяном; говорючи про поставленнє Петра митрополитом, воно згадує: „князь же Волынскія земли совЂщаетъ совЂтъ не благъ, восхотЂг алическую епископію въ митргполію претворити” (Степенная книга І. 144). Тут таким чином проєкт утворення гклицької катедри кладеть ся на часи по смерти м. Максима († 1305), і се було арґументом для м. Макарія й ин. викидати м. Нїфонта з ряду митрополитів.



Ґельцер (а за ним і Фіялек) думали, що згаданий в реєстрі Казимира Петр митроп. галицький був осібною особою від Петра митрополита „всеї Руси”. Але як справедливо виказав Павлов, таке припущеннє можливо тільки при незнанню московських джерел. Житиє Петра, написане якимсь сучасником (т. зв. Прохорове, вид. у Макарія, т. IV, дод.), і пізнїйше — Кипріанове (в Степенній книзї т. І) показують зовсїм ясно, що митрополит всеї Руси Петр був ивсланий в Царгород від галицького князя, очевидно — як кандидат на галицьку митропглїю, близько коло часу смерти м. Максима, а потім був митрополитом київсько-володимирським. Хиба б припустити, що галицько-волинський князь, помиливши ся в своїх плянах на сїм Петрі, виставив ще другого Петра на митрополїю, але се вже буде занадто гипотетично.



25. Лїтература суспільного устрою давньої Руси (до c. 30 і далї).



Огляд суспільних верств містять вичислені вище (на c. 538) загальні курси (особливо Юридическія Древности проф. Серґєєвіча, т. І). Окрім того спеціальнїйші статї: Каченовскій — О смердахъ (ВЂстникъ Европы 1829, VIII). БЂляевъ — Города на Руси до Монголовъ (Ж. М. Н. П. 1848). Михайховъ Исторія состоянія городскихъ обывателей въ Россіи съ самыхъ древнЂйшихъ временъ до настоящаго времени, Мва, 1849. Плошинскій — Городское или среднее состояніе Русскаго народа отъ начала Руси до новЂйшихъ временъ, Спб., 1852. Аксаковъ- О состояніи крестьянъ въ древней Россіи (Сочиненія, І). В. Мстиславскій — Огнищанинъ и князь мужь или слЂды быта древныхъ слаявнскихъ князей въ Р. ПравдЂ (Чтенія моск. 1860, IV). БЂляевъ — Крестьяне на Руси, 1860, 2 вид. 1870, Мва. Самоквасовъ — Древніе города Россіи, Спб., 1873. Затыркевичъ О вліяніи борьбы между народами и сословіями на образованіе Русскаго государства въ домонгольское время (Чтенія моск. 1873). Загоскинъ — Очерки организаціи и происхожденія служилаго сословія въ до-петровской Руси, Казань, 1876. Кальневъ — Значеніе крестьянъ въ русскомъ общест†во времена Р. Правды, Одеса, 1879. Мрочекъ-Дроздовскій — ИзслЂдованія о Русской ПравдЂ, II, додатки, 1886 (Чтенія московські, 1886, І: дод. II — гридь, IV — ізгої, VII — мужі, VIII — огнищане і земські бояре (автор думав, що огнищане з початку означали земську аристократию, як і бояре), XIV — смерди). Його ж — О древне-русской дружинЂ по былинамъ, Мва, 1897. M. Грушевський — Галицьке бояярство XII-XIII в. (Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XX, 1897 і Розівдки й матеріали до історії України-Руси, III). Др. М. Кордуба — Суспільні верстви та полїтичні партиї в Галицькім князївстві до пол. XIII ст. (Записки H. т. іж. Ш. т. XXXII, 1899).



26. Ізгої, сябри і закупи (лїтература).



Про ізгоїв див. особливо Мрочекъ-Дроздовского ИзслЂдованія о Р. ПравдЂ, II дод. IV (Чтенія московмькі, 1886,І), Рус. Юрид. Древн. Серґєєвіча І c. 263 і далї, В.-Буданова Обзор с. 379. Про сябрів особливо: Лаппо-Даниловскій Критическія замЂтки по исторіи народнаго хозяйства въ Вел. НовгородЂ и его области, за IX-XV в. Спб., 1895, Лучицкій Сябры и сябринное землевладЂніе въ Малороссіи (СЂверный ВЂстникъ, 1889, I-II і осібно), СергЂевичъ Древности рус. права III с. 69 і далї; але всї сї дослїдники виходять з пізнїйших звісток про сябрів, де се слово значить просто „спільника”, і навіть в найновійшій працї д. Серґєєвіча поминено текст Посланія Клима, що дає зовсїм инакше осьвітленнє справі.



Про закупів див. особливо Серґєєвіча Юрид. диевн. І c. 176 і далї, тут же перегляд лїтератури c. 184-5, окрім того В.-Буданов Христоматія І c. 58-61, і Обзор c. 38, БЂляевъ Крестьяне на Руси с. 13 і далї, ХлЂбниковъ Общество и государство с. 242 і далї, Рожковъ I с. 57-60, Дебольскій c. 85 і далї.



Що до значіння слова „закуп”, то одні дрслїдники як Мейеръ — O пра†залога с. 225, Неволинъ — Исторія гражд. зак. V 147, Чичеринъ Опыты с. 144, В.-Будановъ (Хрестоматія 1. с.), Рожковъ, Ясинскій (як низше), в закупництві бачать позичку, забезпечену особою довжника; иньші як Рейц, а з новійших Серґєєвіч, Дебольскнй — наєм. Але нема причини робити з сього ділєим: Кар. 65 показує, що практикувало ся відроблюваннє грошевих сум фізичною роботою; те-ж саме виходить і з Кар. 122, де говорить ся про відроблюваннє грошей в більших речинцях (Серґєєвіч розумів се тільки про оден рік, але „но оже не доходять годъ” значить взагалї — ”не пробуде в роботї цїлого часу”), 3 другого боку, як піднїс я в текстї, плата при наймі давала ся вперед (з гори), отже обидві форми закупництва сходили ся дуже близько.



В.-Буданов, за ним Ясинский пробували ствердити свій погляд пізнїйшим уживаннєм терміну в праві в. кн. Литовського — В.-Будановъ Черты семейнаго права і Обзоръ с. 38, Ясинскій Закупы Рус. Правды и памятниковъ западно-русскаго права (ювилейний збірник В.-Буданова); але розумієть ся не можна на тій підставі, що в зібранім документальнім матеріалї XVI в. він означав застав, виводити, що і закупництво XI-XII було тільки заставом і більше нїчого.



27. Економічні відносини. Гроші (до c. 333 і далї).



Старша лїтература для кеономічних питань, якими ми тут займали ся, не дає мсйже нїчого; з неї велику попалярність має й досї книга Аристова Промышленность древней Руси, 1866, але се систематика письменних джерел про господарство, промисли і ремесла та торговлю, і до тих питань, які нас тут інтересують, дає мало. Займав ся ними ХлЂбниковъ в книзї Общество и государство въ домонгольскій періодъ 1872, але виводи його дуже часто фантасттичні. Останнїми часами сим справам присьвячуєть ся більше уваги; див.: Ключевскій Курсъ русской исторіи І, passim; СергЂевичъ Древности русскаго права т. III, Рожковъ Обзоръ русской исторіи съ соціологической точки зрЂнія, І; його ж: Городъ и деревня въ русской исторіи (Краткій очеркъ экономической исторіи Россіи), 1902 (коротко викладає ті ж гадки, що новійше розвинені в Обзорі); М. ІІокровскій: Отраженіе економическаг обыта въ Р. ПравдЂ (Русская исторія під ред. Сторожева, І, Мва, 1898), Изгоевъ Экономическія основы: института наслЂдованія по Русской ПравдЂ (Науч. Обозр. 1899, X); іще розвідки: Блюменфельдъ О формахъ землевладЂнія въ древней Руси, Одеса, 1884 (з Записок одеського унїверситету); Багатуровъ Личныя и поземельныя права въ древней Руси, 1886; Лаппо-Данилевскій Критическія замЂтки по исторіи народнаго хозяйства въ В.НовгородЂ и его области за IX-XV вв., 1895.



Староруська монетна система має велику лїтературу; докладний показчик її до р. 1882 у Толстого ДревнЂйшія рус. монеты; перегляд важнїйших поглядів у Черепнїна як низше. З давнїйшої спеціальної лїтератури важнїйше: Krug Zur Munzkunde Russlands, 1805. Историческій опытъ о древнихъ русскихъ монетахъ и кожанныхъ деньгахъ, Мва ,1831, 2 вид. 1884. Каченовкій О кожанныхъ деньгахъ — Ученыя Зап. моск. унив. 1835. БЂгаевъ Очеркъ исторіи монетной системы на Руси — Чтенія москов. 1846, III. Казанскій ИзслЂдованіе о древней русской монетной системЂ въ XI, XII и XIII вЂкахъ (Записки археол. общ., III, 1851). Заблоцкій о цЂнностяхъ въ древней Руси, Спб., 1851. Погодинъ — ИзслЂдованія, т. VII, 1856. Прозоровскій Монета и вЂсъ въ Россіи до конца XVIII вЂка, Спб., 1865 (Записки археологическаго общества т. XII) — книга що довго уважала ся основною до сих питань, але в нїй археольоґічний матеріал майже зовсїм поминено; його ж: Куны (ИзвЂстія археол. общ. VII) і О кунныхъ цЂнностяхъ (Сборникъ археол. инст., IV, 1886). Мрочекъ-Дроздовскій Опытъ изслЂдованія о деньгахъ Русской Правды, Мва, 1881 (з Зап. университета). Усовъ О древнихъ русскихъ дкньгахъ по Р. ПравдЂ — Древности моск. археол. общ.
Страница 140 из 146 Следующая страница