Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ ІII. ДО РОКУ 1340 Страница 144

го в Чтеніях московських 1876, III (Аедр. Попова). Про Физіолог — Мочульського Происхожденіе Физіолога, Рус. Фил. ВЂстн., 1889, КариЂєва Матеріалы и замЂтки по исторіи Ф. — при виданню в Изданіях общества древней письменности, XCII, 1890, Александрова Физіологъ — Уч. зап. Казан. унив. 1893, Polivka Zur Geschichte des Physiotogus іn den SI. Literaturen — Archiv XV і XVIII. Про Пчолу й иньші подібні збірики новійше — Jagic Die Menander Sentenzen in der Kirchensl. Ubersetzung — Sitgungsberichte in Wien. Ak. т. 126. Speranskij Zu den S1avischen Ubersetzungen der griech. Florilegien — Archiv XV і новійше: Переводные сборники изреченіи въ славянорусской письменности, 1904. Семееновъ Мудрость Менандра по рувскимъ спискамъ и Изреченія Исихія к Варнавы — Памятники общ. др. письм. кн. 88 і 98, його ж Древная русская Пчела — Сборникъ II отд. Ак. Н. т. 54,1893. Михайловъ къ вопросу о греко-византійскихъ и славянскихъ сборникахъ изрЂченій — Ж. М. Н. П. 1893. Розановъ Матеріалы по исторіи русскихъ пчелъ, 1904 (Пам. др. письм. ч. 154).



33. Лїтература перекладеного письменства в старій Руси (с. 461).



Про перекладену богословську лїтературу див. особливо: Срезневскій Древніе памятники Письма и языка 1882 й його ж СвЂдЂнія и замЂтки о малоизв. памятниках. Голубінскій Библіогрфическій обзоръ существовавшей у насъ въ періодї домонгольскій переводной и вообще заимствованной письменности в І т. 1 кн. Исторії Церкви. Порфирьевъ Исторія русской словесности, 1897 с. 19 і далї. Пыпинъ Исторія русской литератары, т. І гл. 2 — в сих працях вказана й моноґрафічна лїтература, тому її не буду вичисляти. Владиміровъ Древняя русская литература, 1901, гл. 1, його ж Обзоръ юнжо-русскихъ и западно-русскихъ памятниковъ письменности отъ XI до XVII ст. — Чтенія київські, IV. Архангельскій Творенія отцевъ церкви въ древне-русской письменности — ОбозрЂніе рукописнаго матеріала, Спб., 1888, Творенія отцевъ Церкви въ древнерусской письменности — Извлеченія изъ рукописей и опыты историко-литературныхъ изученій, I-IV, Казань, 1889-90. Арх. Леонидъ Библіографическіч разысканія въ области древнЂйшаго періода славянской письменности ІХ-Х в. (Чтенія московські 1890. III). ПЂтуховъ Болгарскіе литературные дЂятели древнЂйшей эпохи на русской поч†(Ж. М. Н. П. 1893, VI). Волковъ Статистическія свЂдЂнія о сохранившихся древне-русскихъ книгахъ XI-XIV вв., 1897.



Про переклади світських повістей: Пынинъ Очеркъ литературной исторіи старинныхъ повЂстей и сказок русскихъ, 1857; новий короткий огляд сеї лїтератури дав він в II т. своєї Исторіи словесности, гл. XIII (1898), а Веселовскій в Исторіи словесности Галахова, т. І, 1894, с. 394 і далї, йогож Изъ исторіи романа и пгвЂсти, 1886. З спеціяльної лїтератури що новійше: Истррнъ Александрія русскихъ хронографовъ — в Чтеніяхъ московських 1893 і осібно, його-ж Сказаніе объ ИидЂйскомъ царст†в Древностяхъ-Трудах славянской комиссіи І, 1895 (і осібно), тамже уваги Долгова до того-ж. Веселовскій Поэма о ДигенисЂ — ВЂстникъ Европы 1875, Южно-русскія былины, 1881-4, Тихонравовъ Девгеніево дЂяніе — Сочиненія т. I. Jagic Der weise Akirios — Byz. Zeitschrift 1892; Потанинъ Акиръ повЂсти и Акиръ легенды — Этногр. обозрЂніе 1895; Григорьевъ — Къ вопросу о происхожденіи и редакцічхъ повЂсти объ АкирЂ Премудромъ (юбилейный сборникъ В. Миллера, 1900). Франко Варлаам і Йоасаф в Записках т. VIII, X, ХVIII і XX, осібно 1897. Булгаковъ Стефанитъ и Ихнилатъ — Изданія Общества Люб. Др. Письм. 1877-8; Смирновъ в Филологических Записках, 1879; Викторовъ Стефанитъ и Ихнилатъ, М., 1881; Рыстегко Къ исторіи повЂсти „Стефанитъ и Ихнилатъ” въ византійской и славянорусской литературахъ, 1902 (ЛЂтопись одеськ. іст. філ. тов. Х). Веселовскій Славянскія сказанія о СоломонЂ и КитоврасЂ, 1872. Він же до староруських часів зачисляє перехід на Русь і повісти про Вавилонське царство — ПовЂсть о Вавилонскомъ царст†(Славянскій сборникъ, II, 1876). Про сю повість іще Жданов — ПовЂсти о ВавилонЂ (передр. в кнвзї Русскій былевой эпосъ, 1895).



Корпус апокрифів, які знайшли ся в українських версиях і рукописях, публїкує др. Франко в Памятках укр.-руської мови й лїтератури, вийшло три томи (1896-1899), і сього року вийде четвертий (останнїй). В передмовах подані огляди лїтератури і звязаних з ними питань. З курсів лїтератури апокрифічній лїтературі богато місця удїляють Порфірєв і Владиміров (як вище). Про апокріфи Данилового Паломника — Заболотскій Легендарный и апокрифическій элементъ въ Хожденіи Даніила, 1899. (Рус. Фил. вЂстн. т. 41-2). Про непевність-індексів якк джерела ко пізнанпя дїйсного запаса перекладів — Тихонравова Историческій очеркъ статьи о книгахъ истинныхъ и ложныхъ (Сочиненія т. І), КарнЂева ор. c. Ж. М. Н. П. 1900, II c. 358 і далї.



Що до походження перекладної лїтератури (панонського, балканського, західноевропейського) див. лїнґвістичні спостереження Соболевского Церковно-славянскіе тексты моравского происхожденія (Р. Ф. В. 1900). Къ исторіи древнЂйшей церковно-славянской письменности (ibid. 1902), Изъ Исторіи заимствованныхъ словъ и переводыхъ повЂстей (Унив. Изв. київ. 1904, XI, реплїка Істріна: Къ исторіи заимств. словъ, Одеса, 1905), Римскій патерикъ (Изборникъ кіевскій 1904), і ряд житий, по його гадцї переложених з латинського — друкує він в ИзвЂстіях отд. рус. яз. від р. 1903.



34. Лїтература староруського письменства.



Загальні працї про староруське письменство — з старших: м. Евгенїя Словарь писателей духовнаго чина, 1817 і 1827, Максимовича Исторія древней русской словесности, К., 1839 (передр. в III т. Сочиненій), Строева Библіологическій словарь — посм. виданнє в Сборнику II отд. Ак. H. т. XXIX, Филарета Обзоръ русской духовной литературы — в Ученыхъ Зап. II отд. Акад. Наук, III, 1856, Шевырева Истоиія русской словесности преим. дреяней, I-II 1858-1866, Макарія Исторія рус. церкви т. I-III, Сррезневского Древніе памятники письма и языка 1882, О. Миллєра Опытъ историческаго обозрЂнія русской словесности, 1865. Новійше: Голубінский Исторія рус. церкви т. І,1,1880, нове вид. 1901. Огоновський Істория лїтератури руської І, 1887 (староруська лїтература дуже коротенько). Reinholdt Geschichte der russischen Literatur von ihren Anfangen, Липськ, 1886. Галаховъ Иаторія рус. словесности, в новій редакції, 3 вид. 1894, т. І, Порфирьевъ, як вище, І, 1897. Пыпинъ, як вище, т. І, 1898. Владиміровъ, як вище, 1901 (прац янеоброблена і вартости дуже нерівної). Памятники древнерусской церковно-учительной литературы, І, 1894 (містять писання (не всї) і статї про Луку Жидяту, Іларіона, Теодосия, Кирила Туровського, оцїнку видання див. в т. VI Записок Наук. тов. ім. Шевченка). Загальний огляд студий над староруським письменством у Котляревського Древняя русская письменность (недокінчене, передр. в IV т. його Сочиненій). Показчик (досить недокладно зроблений) — Мезіеръ Русская словесность съ XI до XIX ст., ч. І (XI-XVIII в.), Спб., 1899.



Про лїтературу проповідничу спеціяльнїйше: арх. Антонїй (Вадковскій) Древне-русская проповЂдь и проповЂдники въ періодъ до-монгольскій — Прав. Обовр. 1881, передр. в книзї Изъ исторіи христіанской проповЂди, 2 вид. 1895, Катаевъ Очеркъ исторіи русской церковной проповЂди, 2 вид. Одеса 1883, Поторжинскій Исторія русской церковной проповЂди въ біографіяхъ и образцахъ съ пол. IX по XIX в., 2 вид., К., 1891 (підручник для духовних семінарі)й.



Пр полємічну лїтературу XI-XII в. Августинъ Полемическія сочиненія против ъЛатинянъ въ русской церкви XI-XII вв. — Труды кіев. дух. акадпміи 1867, Макарій т. І і II, Поповъ Историко-литературный обзоръ древне-русскихъ полемическихъ сочиненій противъ Латинянъ, Москва, 1875, Павловъ Критическіе опыты по исторіи древнЂйшей греко-русской полемики противъ Латинянъ — Отчетъ о XIX присужд. наградъ Уварова і осібно, Спб., 1878, Голубинскій І, 1 c. 853 і далї.



35. Писання Кирила Турівського (до c. 471).



Першу збірку писань Кирила Турівського, не кажучи за молитви, що були друковані ще в XVI в. 20) — видав Калайдович 1821 р. в книзї Памятники россійской словесности XII вЂка; писання Кирила займають більшу її частину: тут видано пятнадцать утворів Кирилових або надписуваних його іменем, і дано деякі замітки про його письменську дїяшьність; се виданнє властиво ввело Кирила в круг науки. Замітки Калайдовича викликали статю Каченовского в ВЂстнику Европы 1822, де він підносив несамостійність Кирила супроти візантийських взірців. Після того видав Макарий в V т. Ученых Записок II отд. (1856) канон і ще деякі писання з загальною статею, Порфірєв в Православнім СобесЂднику 1857 р. молитви Кирила з статею про них, Сухомлїнов в книзї Рукописи гр. Уварова, т. II (одинокий), 1858, видав усї писання Кирила, з виїмком канова, і в передмові дав ширшу студию, що зістаєть ся й досї найбільш солїдною в сїй справі. Потім повну збірку писань Кирила, але в росийськім перекладї, із вступною (компілятивною) статею дав еп. Евґенїй в книзї Творенія св. отца нашего Кирильа еп. туровскаго, К., 1880, а самі проповіди видав Пономарьов у Памятниках церковноучит. лит. І, з вступною статею й приміткам. Нарештї Лопарьов видав у XCVII кн. Памятників др. письменности Слояо в великую субботу, зрештою дуже подібне до слова в недїлю мироносиць.



Окрім тих писань, що признають ся всїма за Кирилові, часто уважають за Кирилові й мають деяку правдоподібність його автроства ще отсї: 1) Притча про слїпого й кривого (инакше Притча о душЂ человЂчестей и о тЂлеси) — інтересна перерібка притчі, що є в Прололах, а туди зайшла з ориєнтальних переказів: її стрічаємо і в Талмудї і в і в Тисячи й одній ночи (Сухомлиновъ — Два семитическихъ сказанія встрЂчающихся въ памятникахъ рус. литературы, Сборникъ II отд. Акад. Н.,Х); в збірнику „Статьи по славяновЂдЂнію” має вийти про неї розвідка дра Франка. 2) Слово къ Василію игумену печерськоиу ”о бЂлоризцЂ человЂцЂ и о мнишьст—, що містить в собі притчу з повісти про Варлаама й Йоаспфа (Ґолубінский думає, що імя Василия і Печерського монастиря — се інтерполяції). Натомість такі слова як Слово на п
Страница 144 из 146 Следующая страница