LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ V. СУСПІЛЬНО-ПОЛЇТИЧНИЙ І ЦЕРКОВНИЙ УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКО-РУСЬКИХ ЗЕМЛЯХ XIV-XVII В. Страница 36

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    не обізвав ся, тож він продає тому Балучинському, чоловіку чужому 107). Документ сеы може ілюструвати принціп не тільки спадщинного просто, а фамілїйного володїння парафіями.



    Примітки



    1) Лїтературу про духовенство див. в прим. 9.



    2) kAta gr. і ziem. XIV ч. 2966 і 2987, Архивъ Югозап. Рос. I. т. Х ч. 21 (Львів). Akta gr. і ziem. XIV ч. 2224 й ин. (Унїв), IX ч. 98 і XV ч. 4625 — Лагодище. Матеріали ч. 8 (Желехів). Жерела до іст. України-Руси III c. 362 (пор. с. 357) — Щирець. Свод. лЂтопись XVII в. Петрушевича с. 135-6 (Плісниська), 161 — (Камінка); про иньші в Шематизмі Босака, sub vocibus.



    3) Akta gr. і ziem. VII ч. 51 і XII ч. 4286 (Крилос), XII ч. 1231 (ex. 1564) і 3458 (Купилів і Соботів), Галятовський Небо новоє л. 132 (Завалів), про иньші Петрушевич ор. c. 48, 77-8, Косак sub vocibus.



    4) Палеограф. снимки ч. 13, пізнїйша записка у Петрушевича c. 124.



    5) Галятовського Небо новоє, л. 50.



    6) Петрушевич c. 230-1.



    7) Ibid. c. 66.



    8) Архивъ Югозап. Рос. I т. Х с. 199, акт вибора Желиборського у Петрушевича с. 88.



    9) Перемишльські й самбірські монастирі, епископського подавання — A. G. Z. VII ч. 26, в пізнїйшій латинській копії грамоти з р. 1407, оборона її автентичности тамже; для нас одначе вона зістаєть ся цїнним джерелом, навіть як би прийняти її за фальсіфікат з поч. XVI в.; деякі назви монаастирів не зовсїм ясні (видавець їх не відгадав перечажно). Продажа Каленикового монастира — факсімілє в Палеограф. снимках ч. 24, давнїйше A. G. Z. II ч. 9 (1378 р.). Монастирі Бибельських — А. G. Z. т. XIII ч. 1489, в Щитній — ibid. 4786, самбірський — VI ч. 14, черхавський — Сторінка з іст. сїль. духовенства ч. 1 (Записки т. 34). Про иньші в Шематизмі Косака.



    10) Виїмки з документів у Косака c. 174, 183, 192, 194.



    11) Володимир — Archiwum Sanguszkow II c. 148, III c. 56 і IV c. 418, 563, Архивъ Югозап. Россіи І т. 1 с. 25-7, 181-2. Жидичин — нпр. Arch. Sang. III c. 167, 173, IV c. 204, 247, 418, Дубно — Опись Румяоц. музея ч. 131, Дорогобуж, Пересопиця, Дубища — Zrodla dz. VII с. 87-8, пор. Палеограф. снимки ч. 13, Arch. Sang. III c. 121, Архивъ Югозап. Р. I т. l c. 3-4, 206, Леонтовича Акты Литов. м. I ч. 501, Степань — Теодоровича II c. 580-1, иньші — Arch. Sang. IV c. 563, також III c. 5, IV c. 254, 313, Жизнь кн. Курбского I с. 78.



    12) Див. виписки з Записок Рутского і Кишки, у Петрушевича с. 76 і 455 (тут іще монастирі Стороницький і Доброгорський).



    13) Документы архива мин. юст. I c. 227; Ревизія Кобрин. економіи c. 308 і далї, Писцовоя книга Пинск. и Клецк. княжества с. 39, 381, 40, Памятники II. l c. 174, Акты Зап. Рос. I ч. 140, Архивъ Югозап. Россіи IV, l c. 25, 43, 44. Що до Тороканського монастиря, що фіґурує часом між монастирями XVI в., фундаційна грамота його, друкована в Археографич. Сборнику т. VI ч. 142, очевидно фальшована, хоч дослїдники й приймали її за автентичну (Макарій IX c. 201: каштелянів волинських в 1517 р. не було зовсїм, а Пясочиньского між волинськими каштелянами взагалї не було нїякого. Як видко з мови, грамоту сфальшовано десь дуже пізно, мабуть не скоршо 2-ої пол. ХVIII в., і зробили се, очевидно, місцеві монахи, аби увільнити ся від власти жидичинського архимандрита — до нього сей монастир належав, а в XVI в. тут нїякого монастиря не чути — див. Архивъ II т. 1 c. 70, 389, 398.



    14) Архивъ Югозап. Рос. I т. IX с. 369, Х ч. 214.



    15) Археогр. сборникъ IX c. 1-3, 12-14, 29-30, 38 Архивъ Югоз. Р. І т, IX c. 365, виїмки з Супрасльського збірника у Макарія IX c. 120.



    16) Archiwum Sanguszkow IV ч. 254, пор. т. III ч. 14, 460, 464.



    17) Акты Южной и Зап. Россіи І ч. 131; в наданню с. Дворця Заславським з р. 1501 про монастир нема мови — Archiwum Sang. I ч. 121.



    18) Архивъ Югозап. Россіи І. 1 ч. 17; про те, в котрім з численних „Городищ” був монастир, див. у Теодоровича Описаніе Волынской епархіи III c. 644-5.



    19) Теодорович Описаніе III c. 666 (покликуєть ся на акти Луцького архиву).



    20) Памятники изд. кіев. ком. IV, l c. 38.



    21) Собраніе Грамотъ Минской губ. ч. 43. Статя: Брагинская волость в КалендарЂ СЂверо-зап. края Д.-Запольского с. 116.



    22) ЛЂтопись Густинскаго монастиря c. 47-55.



    23) Голубева Исторія дух. акад. дод. 2.



    24) Виписки з рукоп. у Петрушевича c. 455.



    25) У Косака c. 31, 180, 190, 193, згадки в Архиві Югозап. Рос. І т. XI c. 176 і 214.



    26) Описаніе Черниговской епархіи т. IV c. 70-1. Виписка з Соnsultatio gen. Antopolitana — Наук. Сб. гал. мат. 1866 с. 196.



    27) Книга львів. ґроду 545 л. 253 в архиві краєвім; хибно признавають заснованнє сього монастиря Киселеви — нпр. у Новицького, К. Старина 1885, XII c. 634.



    28) Памятники кіев. ком. IV. l c. 63.



    29) Звістки з документів у Косака 148, 149, 180.



    30) Петрушевич Свод. лЂтоп. XVII в. c. 11.



    31) Матеріали під р. 1578, пор. Косака c. 181.



    32) Виїмки з грамот у Косака c. 141.



    33) Петрушевича Сводная лЂтопись XVII в. c. 48 і 83.



    34) Ibid. c. 167, 176, 177-8, 185.



    35) Архивъ І т. IV с. 221-2, Аръивъ III, т. II с. 143 (Клинець), І т. IV c. 164 (Красногорка) і 183 (Перекопи), III, 2. 137 (Мильче), Теодоровича Описаніе І c. 136 (Ясногород).



    36) Див. Архивъ Югозап. Россіи І т. Х c. 896, XI c. 107, 456, 586, 587, 600, 601, 615, 628, XII c. 215, 245, 445. Петрушевич Сводн. лЂтоп. XVII в. с. 58, 225, про иньші у Косака, sub vocibus.



    37) Див. у Косака sub vocibus.



    38) Памятники полемич. литературы І c. 46 (Рус. ист. библ. т. IV).



    39) Архивъ Югозап. Рос. I т. IX с. 365, 369.



    40) Див. Архивъ Югозап. Рос. І т. Х особл. ч. 36 і 184, пор. Петрушевича Сводн. лЂтоп. с. 35.



    41) Петрушевич c. 247, Шараневич Черты с. 369 і далї.



    42) Жерела до історії Укр.-Руси І c. 54, III c. 78, 123, 137, VII c. 71, 121, 138, 185, 278. Zrodla dziejowe XVIII. І c. 97, 101, XIX c. 50-1 передмова.



    43) Інвентарі й люстрації вказані вище в прим. 2 до c. 264.



    44) Жерела до історії України-Руси І c. 10, 64.



    45) Сторінка з історії сїльського дух. ч. 2, 3, 7, Жереда І c. 332, 251.



    46) Архивъ Югозап. Рос. I т. XI, с. 359.



    47) Сторінка c. 3-5 і ч. 54 і 64.



    48) ??????????? albo Perspectiwa c. 106-8, також Архивъ Югозап. Рос. І т. IX c. 357-360.



    49) Нпр. люстратори 1564 р. в Холмщинї не нотують попів зовсїм, і люстрація 1570 р. їх нед оповняє також — див. нпр. Жерела т. VII c. 16 і 21.



    50) Jablonowski Zrodia dziejowe т. ?VII?. II c. 184 і 81, т. XIX c. 50-1.



    51) Для Луцького повіту тарифа 1583 р. дає 66 сьвящеників на 277 сїл, і Яблоновский (XIX c. 51) з того поспішив ся зробити вивід, що „з релїґійного пшгляду було лїпше під безпосередньою властию Корони”, але при оглядї Київщини мусїв переконати ся,-що відомости тариф про попів нових провінцій Корони зовсїм недокладні і промовчують дуже богато (XX т. III c. 471 3).



    52) Яблоновский числить в чотирох землях Руського воєводства міської й сїльської людности на 449 тис., в зем. Белзькій 56 тис. (XVIII. II c. 210). Цифри сї одначе здобуті дуже гіпотетичними обчисленнями. На сїй території мешкає тепер коло 5 міліонів людности.



    53) Яблрновский начислив в Перемиській епархії XVI в. 625 парафій. В 1666 еп. Сушп подавав число тутешнїх парафій на три тисячі (siс), а в 1680 р. Сарновский навіть 3.400! Див. виписки у Петрушевича с. 135 і 513.



    54) Сторінка c. 3-4.



    55) Ibid. ч. 61, пор. ч. 2.



    56) Пор. Матеріали ч. 109.



    57) Сторінка c. 6-8, Матеріали ч. 113, Шараневича Rzut oka с. 5, Церковная унїя на Руси с. 12, Черты с. 50-71.



    58) Нпр. Черты с. 66-7 і 291-4.



    59) Шараневич Rzut oka c. 10.



    60) Т. III гл. 3 (c. 346 в першім вид.).



    61) Сторінка ч. 51, пор. Шараневича Церк. унїя c. 15.



    62) Документи в Шематизмі перемиськім з р. 1879 c. 459 і у Шараневича Черты 288-9.



    63) Сторінка ч. 13, Шараневича Церк. унїя c. 15.



    64) Нпр. документ у Шараневича Черты с. 57 (сьвященик записує третину церковного лану зятю-дяку).



    65) Шематизм 1879 р. c. 487.



    66) Шематизм 1879 р. с. 241. Діакони поруч попів по селах виступають в процесї медицьких громад з сьвящениками тих же часів — Шараневича Черты c. 162, пор. тамже с. 254.



    67) De libertate synow kaplanskich rit. gt. cath. (1764), передр. у Петрушевича Сводн. лЂт. XVIII в. с. 252.



    68) Сторінка c. 8-9, Шараневич Rzut c. 10, податкові таріфи в XVIII т. Zrodla dziejowe: там де розмір попівського ґрунту не означено, найчастїйше треба розуміти, очевидно, лан.



    69) Писцовая книга Хвальчевського, передмова c. 31-2 (при вольвичській церкві тут є одначе помилка).



    70) Мої „Кілька документів з Забужської Руси” — Записки т. XXVIII, ч. 2.



    71) Сторінка c. 9, Rzut oka c. 15, 37.



    72) Такий характер має нпр. наданнє маршалка волинського Олизара (Кердеєвича) для луцького красносельського монастиря десятини з його села Серник: ,,исъ своєго двора десятину у поли и съ озими, и съ ярины, и съ жита, и съ пьшеници, и съ овса”, і т. д., або княгинї Федори Кобринської для кборинського монастиря св. Спаса на десяту міру з млмна і десяту копу з жита і всякої ярини в пашнї кобринській. Ще більше зближене своєю стилїзацію до староруських грамот потвердженнє (1516 р). за володимирською катрдрою, на підставі надання Свитригайла, на „дани и десятины, и тежъ суды и вины и розпусты и поємщины и смирщины” — Акты Зап. Россіи І ч. 84, II, І, Pociej Zbior wiadomosci historycznych i aktow dotyczacych dziesiecin koscielnych na Rusi (Варшава, 1845) с. 22-3, тамже й кілька иньших реґест — c. 22-4, також у Макарія IX c. 232-3. Признаннє decimas manipulaneales alias skopsezyzne для руського пароха див. Сторінка ч. 59 і стор. 9.



    73) Документи до сеї справи в Матеріалах під рр. 1564, 1569, 1576, 1577, 1578, також Львів, ґр. кн. 331 с. 150, 333 c. 29, 48, 174-5, 177, 334 c. 107, 336 c. 688, 337 c. 338, 369, 645 (Львів. краєв. архив).



    74) vigore privilegii et usus antiqui nunquam solvi solitarum кн. 332 c. 48.



    75) Кілька документів з Забужської Руси ч. 1 і 2.



    76) Сторінка c. 9, Матеріали ч. 110 і далї під р. 1576, Шематизм 1879 р. Rzut oka c. 14 і 37, Черты с. 53, 81. Назву десятини див. в Шематизмі c. 162 (грамота може підправлена), 268, 452.



    77) Нпр. Шематизм 1879 р. с. 253, 267.



    78) Сторінка с. 10, Rzut oka c. 17, 37, див. також іще дещо низше.



    79) Се рідка практика.



    80) Шематизм 1879 р. c. 453.



    81) Інвентар Одріхгви — з місцеврх церковних актів.



    82) Матеріали під р. 1595.



    83) Виписки у Шараневича Rzut c. 14-5.



    84) Мстеріали ч. 64.



    85) Volum legum III c. 301.



    86) Архивъ Югозап. Рос. I т. Х ч. 257.



    87) Порівняти нпр. сей привилей кор. Михайла (Архивъ І. Х ч. 257) і його ж о рік старший (ibid. ч. 110), привилей Яна III (Шематизм c. 241-2 і Черрты c. 117, 120), і т. и.



    88) Архивъ І. Х ч. 110.



    89) Процеси сї на підставі актів оповідає Шараневич Черты с. 129 і далї.



    90) Akta gr. і ziem. XII ч. 886 (eundem poponem hominem profugum, qui fugerat ob timerem Thartharorum).



    91) Laboriosi... Paszko pop de Puthnowicze, kmethones d. Nicoiai de Puthnowicze. Kmetones et subditi g. St. Uhrowiecki — між ними піп. Виписки з актів у Площанского Прошлое Холмской Руси c. 84.



    92) Шематизм 1879 р. c. 65 і 313.



    93) Ibid. c. 301, див. іще Черты с. 100.



    94) Наведене у Шараневича Rzut c. 173.



    95) У Петрушевича c. 183.



    96) Реґести у Шараневича Rzut c. 8-9, Черты с. 86, Матеріали під р. 1595.



    97) Perspektiwa c. 108. Архивъ І. IX с. 360 і передмова c. 359-62.



    98) Матеріали під р. 1595, Шараневич Rzut oka c. 8-9.



    99) Матеріали під р. 1595.



    100)_Сторінка ч. 8 і 9. В тій своїй розвідцї я висловив гадку, що продажа парохій старостами була фіктивна — що се тільки були записи; але як і бували може такі записи в формі тільки продажі, то загально того все таки не можна сказати.



    101) Див. т. III гл. 2, с. 346 першого вид.



    102) Ревизія пущъ и переходовъ c. 252.



    103) Нпр. Сторінка ч.. 18, 20, 33, 34, Rzut oka c. 9, Черты с. 85.



    104) Сторінка ч. 64.



    105) Шематизм 1879 р. c. 287, реґести у Шараневича Rzut oka c. 10, Черты с. 239.



    106) Відомости про такі попівські династиї подає Шараневич Черты c. 17-19, 41, 39, 56, 72 й т. и. Тамже нпр. c. 57 — ппредача парафії за донькою зятеви. Цїкавий тестамент сьвященика, де він відсуває від своєї парафії старшого сина, а передає молодшому — Шематизм 1879 р. c. 482, і ин.



    107) Матеріали під р. 1613.



    Розділ V. Управа сьвітська.



    Останки староруської схеми, система „колейних” держав; низша адмінїстрація; переміни в староруській адмінїстраційній схемі, упадок старих урядів. Провінціональна адмінїстрація в. кн. Литовського до пол. XVI в., подїл на повіти українських земель, намістники-старости, їх господарство і публичні функції, їх підручники; воєводи; спеціальні урядники.



    Адмінїстрація в землях коронних; еволюція провінціональної адмінїстрації в Польі, упадок старої адмінїстративної системи і формованнє старостинської адмінїстрації; орґанїзація судова. Перенесеннє польської адмінїстраційної схеми на Русь — переходшві часи, староруські уряди й їх упадок, воєводський уряд і його занепад, урядова мова, управа старостинська. Заведеннє польського устрою вповві, в 1435 р.; землї й воєводства, земства й ґроди, староства судові й несудові, їх повільне відріжненнє на Українї, розмноженнє староств не судових і ослабленнє публичного характеру старостинського уряду, застави староств; шляхетська самоуправа, уряди гонорові.



    Розвій парляментаризму в Польщі і участь в парляментарнім устрою українських земель, парляментарна практика XVI-XVII в.в. Реформи XVI в., судівництво, заснованнє трибуналів; справа військова, оборона українських границь; справа фінансова, соймові податки, „кварта” і „кварцяне військо”, державний буджет і військові видатки кінцы XVI в., орґанїзація війська в XVI-XVII в., залеглости в платах і війсьвові конфедерації, реформа 1717 р.



    Орґанїзація східнїх упраїнських земель на польський взір, орґанїзація воєводств, подїл на повіти, староства, суд і правш.



    Міська орґанїзация: війтівство, рада і лава, ріжні катеґорії війтівств — привілєґіовані війти, „інкорпорація" війтівств, війти виборні. Типи міського устрою: ширша самоуправа — Львів, міста з сильно розвиненою інґеренцією війта — Крем інець, староста-війт — Ковель; ілюзоричність міщанської самоуправи; міста приватні — Олика. Судівництво: інстанції, кодекси міського права, нїмецьке право в практицї.



    Сїльський устрій: Ріжні типи устрою. Останки старої громадської орґанїзації, волостний устрій, розклад волостей, копні суди, останки волостної орґанїзації в XVI в., сїльська громада, функції самоуправи, сїльська старшина „руського права”, старцї й тивуни, отамани, компетенції, сїльське судівництво. Села нїмецького права: війтівство, судлві ґарантії й вищі суди, скупля війтівств, слабість самоуправи. Села волоського права, його початки і розвій, форми фундації, князї, крайники, збори. Мішаннє типів сїльського устрою. Загальна нївеляція — „устава на волоки”. Еволюція сїльського устрою XVI-XVII вв.; живучість громадської орґанїзації.



    ОСТАНКИ СТАРОРУСЬКОЇ СХЕМИ, СИСТЕМА „КОЛЕЙНИХ” ДЕРЖАВ; НИЗША АДМІНЇСТРАЦІЯ; ПЕРЕМІНИ В СТАРОРУСЬКІЙ АДМІНЇСТРАЦІЙНІЙ СХЕМІ, УПАДОК СТАРИХ УРЯДІВ. ПРОВІНЦІОНАЛЬНА АДМІНЇСТРАЦІЯ В. КН. ЛИТОВСЬКОГО ДО ПОЛ. XVI В., ПОДЇЛ НА ПОВІТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ, НАМІСТНИКИ-СТАРОСТИ, ЇХ ГОСПОДАРСТВО І ПУБЛИЧНІ ФУНКЦІЇ, ЇХ ПІДРРУЧНИКИ; ВОЄВОДИ; СПЕЦІАЛЬНІ УРЯДНИКИ.



    Загальний погляд на перестрій суспільно-полїтичного устрою українсько-иуських земель в сих столїтях дав я у вступнім роздїлї. Там було піднесено, що до орґанїзації їх управи вихідною точкою був устрій староруський скрізь — і в границях в. кн. Литовського і в українських землях Корони, та в початках тільки модифікувва ся під впливом потреб сих державних орґанїзмів. Ріжниця була тільки в тім, що в коронних землях ся модифікація пішла скоро й сильно, і протягом столїтя староруський устрій був, з невеликими виїмками, вповнї заступлений польським, а в землях в. кн. Литовського еволюція ся потягла ся на кілька столїть.



    В перших початках литовської зверхности тут, як ми вже бачили, на чолї управи землї ставав звичайно князь з нової династиї (о скільки не задержували ся князї з давнїх династий — як то бувало в дрібнїйших волостях); коло такого провінціонального князя прибічна рада, зложена з вищих достойників, бояр та дрібнїйших — служебних або волостних князїв; управа з невеликими змінами повторяє собою форми центральної управи староруських часів. Тратить значіннє другий чинник земської управи — віче, але як орґан управи землї, воно заникає у нас іще за староруських часів. Далї в головнїйших містах землї сидїли й правили з руки князя „воєводи” (сей другий титул „тисяцького” витїсняє уже в руських часах його назву), або „посадники” (при тім в термінольоґії в. князївства північний термін „намістника” бере перевагу над сим титулом посадника, звістним з київських часів). Дрібнїйші міста й волости „колеєю” держали місцеві бояре, мабуть по одному роцї, як то практикувало ся подекуди і пізнїйше. „Тіуни” далї сповняли ріжні поручення з сфери адмінїстрації й суда. Як меньші урядники — спеціально для сїльських округів виступають стародавні „сотники”, „десятники”, й ще старші „старцї”, часом іменовані вже вищою властию, не вибрані або прирожденні. Окрім того більші або меньші волости лишали ся в руках дрібнїйшиз князїв — з старих чи нових династий.

    Така загальна схема управи сих переходових часів відтворяєть ся перед нами при порівнянню пізнїйших пережитків з староруською практикою і з нечисленними документами з внутрішнїх відносин сих самих часів 1). Порівняти нпр. грамоти Юрия-Болеслава 1334-5 рр., видані з участию його ради, де виступають: місцевий епископ, двірський (iudex curiae) і воєводи (луцький, белзький, львівський, перемишльський), — з другого боку нпр. грамоту Любарта 1366 р., де сьвідками акта виступають: владика луцький, кн. Данило Острозький, Іван воєвода луцький і двоє бояр без титулів, або поруку за кн. Дмитра-Корибута сїверського його бояр з року 1388, де виступають князї Давид Дмитрович і Русан Плаксич, воєвода трубецький Семен Ясманович, воєвода новгорозський Сущ, і цїлий ряд бояр без титулів 2). Значно „модернїзована” рада Свидригайла, з часів його пановання на Волини, 1430-40-х рр.: в нїй виступають: місцевий владика, воєвода київський, старости луцький, володимирський і подольський, двірські урядники — маршалок, канцлєр, крайчий, і т. и. 3).



    Уряд „намістників” в загальній адмінїстраційній схемі в. кн. Литовського XV-XVI в. був широко розповсюднений; уряд сей очевидно істнував і в українських землях XIV-XV в., хоч в актах того часу тут ми його не маємо нї під сим новим іменем, ані під давїнйшим іменем посадників.



    Практика „колейного” держання меньших міських округів і волостей місцевими боярами звістна нам в XV і навіть XVI в. в Київщинї, на Побужу, по части й на Волини. Кілька документів з кінця XV в. ілюструють іще досить добре сю практику, що тодї вже була архаізмом. Так в 1487-8 р. в. кн. Казимир роздає „боярам житомирським” київські волости: волость Бирин Макару Володковичу „на годъ после первыхъ” (після тих, що вже давнїйше дістали на неї наданнє, —
    Страница 36 из 77 Следующая страница



    [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ] [ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 60] [ 60 - 70] [ 70 - 77]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.