Підляша й Берестейщини — воєвода троцький (память про приналежність сих земель до князївства Кейстута в XIV в.); в сферу компетенцій троцького воєводи війшли (очевидно, пир якімсь пізнїйшім подїлї територій воєвод виленського й троцького) також і полїські князївства: Кобринське, Пинське й Турівське 32). Звязь усїх тих українських земель з Троцьким воєводством була одначе далеко слабша нїж нпр. волинських повітів між собою, бо операла ся на занадто припадковій й ефемерній історичній комбінації. В р. 1514 в. кн. Жиґимонт Старий заіменував воєводу підляського, для трох підляських повітів 33), але сей уряд мав більш титулярний характер, на польський взір. Найбільше живі звязки, а з тим — і найбільша інґеренція воєводи в житє поодиноких повітів задержала ся в Київській землї. Але й тут началбником повітових намістників він не був.
Інґеренція воєводи в управу намістників передо всїм була ремінїсценцією колишньої власти князя над цїлою землею, що в деяких землях підтримувала ся ріжними поддатками й престаціями, зарезервованими для столичного города землї. Сюди можна зачислити й ролю воєводи як зверхника оборони цїлої землї, що задержала ся в Київщинї нпр. в праві воєводи кликати до походу шляхту не тільки з свого, київського повіту, а і з иньших повітів землї 34). Загально належав воєводам нагляд над воєнним катастром — пописом служб землї. З другого боку старшинство воєводди, як старшого намістника — управителя столичного повіту 35), давало йому певні компетенції супроти иньших намістників землї. Коли законодавство в. князївства зачало заводити інстанційні відносини між урядами, з воєводи пробувано зробити вищу інстанцію для повітових намістників. Так перший Статут постановляв, що на суд намістника або иньшого державця належить скаржити ся до місцевого воєводи 36); але реформа ся не удержала ся. За те старшинство воєводи в землї давало привід правительству давати йому ріжні поручення по за границями його тїснїйшого повіту, як староста-намісник діставав такі поручення по за границями своєї тїснїйшої волости.
На Волини воєводи не було, йому більше меньше відповідав староста луцький, але звичайні воєводські прероґативи дїлить він, як я сказав, з спеціальним волинським урядом — маршалком Волинської землї: сей проводить шляхтї в походї, засїдає з панами в вищім судї землї; все се, розумієть ся, значно понижає престиж старости луцького.
Воєводські уряди, заведені на Волини і в Браславщинї в 1566 р. маил вже характер польський, титулярний, як і уряд підляського воєводи.
Система повітів і дрібнїйших намісництв, з воєводським повітом на чолї — се основна схема адмінїстрації, в найширшім значінню слова (включно з судівництвом, воєнною орґанїзацією і т. и.) кождої землї. Поза тим окрім воєводи, старост, намістників і їх заступників були ще спеціальні урядники, дїяльність яких розтягала ся на повіт, або й на цїлу землю. Про деяких я вже мав нагоду згадувати. Звичайно в кождім повітї був хорунжий, що мав близший нагляд над всїми обовязаними воєнною службою — що до повнення ними сього обовязку. При кождім значнїйшім замку стрічаємо городеичого (городника Руської Правди), що близше доглядав замкової будови й за направу і будову замку поберав спеціальні оплати від панів чи волостей, до яких певна частина будови належала. Подекуди (як в Луцьку і Кремінцї) стрічаємо й спеціального мостовничого (мостника Р. Правди), що пильнував замкових мостів, побераючи подібні оплати як і городничий. В Київі задержав ся давнїй уряд осмника — до нього належав полїційний нагляд в містї і збір певних торговельних оплат. Подекуди (як в Київі й Луцьку) лишили ся від давнїх княжих резіденций ключники, що зберали колись запаси на княжий двір і тепер мали в своїм наглядї певні доходи або селянські волости. Певні урядники наглядали деяких спеціальних джерел в. княжих доходів: бобровники — бобрових гонів (були у нас на Підляшу і в Луцьку), ловчі (у нас в Берестю) наглядали княжих ловів і обовязаних ловецькою службою людей, гаєвники (у нас в Дорогичинї) — бортних уходів на в.-княжих землях, і т. и. 37)
З упадком колишнїх княжих резиденцій сї уряди перетворяли ся або в дрібні держави приписаних колись до тих урядів волостей (так луцький ключник був властиво державцею волостей „ключа луцького”), або в сїнекури, звязані з побираннєм певних доходів, чи з частини, чи цїлком в свою користь, в заміну за одноразове заплачене в. князеви „чолобтє”, при наданню уряду. В своїх волостях, або в справах звязаних з їх урядом сї урядники мали адмінїстраційну й судову власть, подібно як і намістники-державцї, тільки у старост-намістників була певна контроля над ними, і скарги на них ішли до старости 38).
Вінчали сю адмінїстрацийну систему землї з'їзди урядників, князїв і панів землї, під проводом вищих достойників — воєводи (на Волини — луцького старости) і епископа — т. зв. сойми. Сей інститут обговорений вже вище, з компетенціями досить ріжнородними, але нїколи докладнїйше не реґлєментованими, репрезентував собою землю — себ то її панство (урядники,-звичайно вибирані з місцевих же таки панів, виступали тут не тільки як урядова, але й земська верства), і через своїх панів-рад і тих послів, яких висилали сї земські сойми на сойми „великі”, загальнодержавні був звязаний з загальною репрезентацією держави — радою в. князївства і „великим вальним соймом” 39). Така була систеам провінціональної адмінїстрації в в. кн. Литовськім перед перебудованнєм її на польський взір — в другій половинї XVI в.
Поглянемо тепер на сей самий взір.
Примітки
1) Про староруську управу див. т. IIII гл. III сеї Історії, 2 вид. Лїтературу провінціональної адмінїстрації в землях в. кн. Литовського див. в прим. 1; головна праця — Людавского Обл. дЂленіе и пров. управленіе (чимало нового ммтеріалу, але відповідно він не оброблений).
2) Archiwum Sanguszkow І ч. 1 і 9, факсімілє в Плеогр. снимках ч. 6 і 8. Див. іще воєводу кремінецького в тім же часї — Akta gr. і ziem. І ч. 5. Про грамоти Юрия-Болеслава див. в т. III гл. 1 (в 1 вид. гл. 2).
3) Грамоти його в Актах Зап. Россіи т. І і Актах Южной и Зап. Россіи т. І, Archiwum Sanguszkow, І і III, Палеогр. снимках і т. и.
4) Акты Литов.-рус. госуд. І c. 48.
5) Виїмок з невиданих записей в. кн. Олександра у Любавского ор. c. c. 281, пор. с. 267-8. Держави колеєю з иньших місць див. іще у Любавского c. 21 (Берестейська земля), а також волинський привилей Акты Зап. Р. II ч. 54 (тут „по годом держать” намісництво на ярмарках уже слуги луцького старости).
6) Порівняти виїмок у Любавского c. 255 (з землї Полоцької( з що йно цитованим місцем волинського привилею про колейне намістництво старостинських слуг.
7) Пор. ще з 20-х рр. XVI в. документи у Любавского ор. c. c. 240 і 703.
8) Archiwum Sanguszkow І ч, 2 і 67. Архивъ Югозап. Россіи VII 2 c. 7.
9) Ексцерпти з невиданих документів у Любавского ор. c. c. 429-430 і 431-2, Писцовая книга Пинскаго кн. Хвальчевского — див. показчик під словом: десяток.
10) „Старец завский и со слугами путными и со всими людми волости Завскоє”, просять знижки податків — Литов. Метрика, Записи кн. 5 л. 10. Писцовая книга Хвальчевского c. 315, 522, 526, 528, 550. Зрештою про се низше.
11) Про все се вище c. 8-10.
12) Про се вище c. 36-8.
13) Тільки в Литві, головно на Жмуди тивуни лишили ся значнїйшими урядниками.
14) Див. т. III гл. 3, c. 275 першого вид.
15) Нпр. в однім документї з 1460-х рр. маємо воєводу грушівського (Грушівська волость в кн. Кобринськім), в иньшім воєводу острозького, в третїм воєводу подолянського (мб. Подоляни над Горинею, недалеко Ровного) — Archiwum Sanguszkow I ч. 52, 59, 62.
16) Хиба що до київського воєводи можна припускати традицію староруськ, але і то дуже непевно.
17) Любавский бачить в сих трох повітах память трох князїватв — Володимирського, Луцького й Кремінецького (Обл. дЂленіе c. 209), але се дуже непевно. Кремінецьке князївство було занадто ефемерне. Чи не вплинуло скорше посередне становище Кремінця між Литвою й Польщею під час боротьби за Волинь?
18) Так під час ревізії 1545 р. в Луцькім повітї до намістника-старости належав лише оден дворець, котрого доходів не виставало навіть на виживлеенє старостиного двора, і оден фільварок до „ключа луцького”. В Володимирськім повітї до замку теж належав тільки оден дворець. Так само в Овручськім. Трохи більше було в Кремінецькім повітї — мабуть завдяки господарности кор. Бони, що перед тим держала Кремінеьцке староство: тут було два великих фільварки. За те замки браславський, винницький, житомирський, київський мали тільки по одному-два млини, фільварків не було, а канївський, черкаський, остерський замок не мали анї млинів, анї фільварків. Zrodla dziejowe VI с. 15, 47, 102-4, 113, 121, 138, Архивъ Югозап. Рос. IV. l c. 39, VII. l c. 107, 595, VII. 2 с. 31-2.
19) Для господарствак няжих дворів особливо важні: інструкція для державцїв дворів в воєводствах Виленськім іТ роцькім 1529 р. — Акты Зап. Р. II ч. 159, Устава на волоки 1557 р. — ibid. III ч. 19 і устава 1567 р. (публїкація заповідзена Д.-Запольским). Про управу їх ширше у Любавского Обл. дЂленіе c. 361 і далї і Д.-Запольскаго Госуд. хозяйство І ч. 267 і далї, Крест. реформа — Ж. М. Н.П. 1905,ІV.
20) Устава на волоки 1557 р. признає „на врядъ” десяту частину селянських чиншів, третину доходів у збіжу, окрім сїна і вівса, десятину з риби, при спустї ставів, і певну частинуу доходів міських і судових. Акты Зап. Рос. III c. 84.
21) Нпр. про київського воєводу — Акты Зап. Рос. VII ч. 44, Акты Южной и Зап. Рос. І ч. 111.
22) О скільки взагалї можна говорити про інстанції в тодїшнїй, дуже неясній правительственній схемі.
23) Див нпр. уставу на волоки § 37, 49, 51 й ин.
24) Про сю сторону дїяльностн старости-намістника див. мою давню брошюру: Южнорусскіе господарскіе замки в полов. XVI в. (відбитка з київських Университ. ИзвЂстій 1890, II).
25) Див. вище c. 37.
26) Виїмок з недрукованого акта у Любавского Обл. дЂленіе c. 626.
27) Л. Статут 1529 р. розд. VI арт. 33.
28) Постанови привилеїв у Ясинского § 92, пор. Лит. Статут 1529 р. розд. VI арт. 5 і 6.
29) Ясинскій §. 29.
30) Розд. VI арт. 3.
31) Архияъ Югозап. Россіи VII, І c. 82, 95, 594, 602 і т. и.
32) Про се Любавский Обл. дЂленіе c. 79-80, на жаль — документальний матеріал переважно не наведений.
33) Вольф за Баліньским і Нарушевичом (див. Staroz. Polska III c. 400) зачисляє сюди й пов. Берестейський з кн. Кобринським (Senatorowie c. 42), але се хибно.
34) Архивъ Югозап. Рос. VII. 1 c. 144, 588, 617.
35) В тім була головна ріжниця воєводського уряду в в. кн. Литовськім від польського, що в Польщі реальні функції в близшім повітї воєводи належали старостї, а в в. кн. Литовськім намістника-старости не було на воєводськім замку. Взагалї воєводи польські і литовські по за спільним іменем не мали богато спільного: в Польщі воєвода був тільки членом сената і старшим, але гоноровим достойником землї; воєвода в в. кн. Литовськім окрім певних прероґатив в цїлій землї, лучив у своїх руках також функції намістника для свого тїснїйшого поіта й по при те мав звичайно певні волости, де господарив зарівно з кождим державцею чи дїдичом.
36) Статут 1529 р. розд. VI арт. 1.
37) Про городничих і мостовничих дещо в тій моїй брошюрі Южно-русскіе госп. замки c. 15-6, у Бершадского Аврамъ Езофовичъ — К. Старина 1888, X с. 79-80, про городничих і про всїх сих урядників у Любавского ор. c. c. 474-5, 534-5, 669 сл., 785, 841 і далї; його пояснення сих урядів одначе не всюди справедливі — як нпр. порівняннє литовських хорунжих з польськими каштелянами (c. 534). Катальоґи сих урядників у Бонєцкого Poczet rodow litewskich, sub vocib8s. Про київських осмників ще нововиданий документ — Литовская Метрика вид. Арх. ком. c. 578-9.
38) Так нпр. гаєвнику дорогичинському поручаєть ся в трудних справах удавати ся дг старости, а також і покривдженим ним до нього скаржити ся — Акты Зап. Р. II ч. 64.
39) Про сї сойми див. вище c. 15-6.
АДМІНЇСТРАЦІЯ В ЗЕМЛЯХ КОРОННИХ; ЕВОЛЮЦІЯ ПРОВІНЦІОНАЛЬНОЇ АДМІНЇСТРАЦІЇ В ПОЛЬЩІ, УПАДОК СТАРОЇ АДМІНЇСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ І ФОРМОВАННЄ СТАРОСТИНСЬКОЇ АДМІНЇСТРАЦІЇ; ОРҐАНЇЗАЦІЯ СУДОВА. ПЕРЕНЕСЕННЄ ПОЛЬСЬКОЇ АДМІНЇСТРАЦІЙНОЇ СХЕМИ НА РУСЬ — ПЕРЕХОДОВІ ЧАСИ, СТАРОРУСЬКІ УРЯДИ Й ЇХ УПАДОК, ВОЄВОДСЬКИЙ УРЯД І ЙОГО ЗАНЕПАД, УРЯДОВА МОВА, УПРАВА СТАРОСТИНСЬКА. ЗАВЕДЕННЄ ПОЛЬСЬКОГО УСТРОЮ ВПОВВІ, В 1435 Р.; ЗЕМЛЇ Й ВОЄВОДСТВА, ЗЕМСТВА Й ҐРОДИ, СТАРОСТВА СУДОВІ Й НЕСУДОВІ, ЇХ ПОВІЛЬНЕ ВІДРІЖНЕННЄ НА УКРАЇНЇ, РОЗМНОЖЕННЄ СТАРОСТВ НЕ СУДОВИХ І ОСЛАБЛЕННЄ ПУБЛИЧНОГО ХАРАКТЕРУ СТАРОСТИНСЬКОГО УРЯДУ, ЗАСТАВИ СТАРОСТВ; ШЛЯХЕТСЬКА САМОУПРАВА, УРЯДИ ГОНОРОВІ.
В часах, коли польська адмінїстраційна система починаєть пересаджувати ся на руський ґрунт, вона як раз переживала дуже важні переміни, що дуже сильно її змодифікували. Се був час повного упадку значіння давнїйших урядів і орґанїзації на їх руїнах нової, старостинської адмінїстрації — переміна, що певну анальоґію має з утвореннєм системи намістників-старост на руїнах староруської адмінїстраційної схеми в в. кн. Литовськім.
Таких перемін польська адмінїстраційна система пережила на памяти історії кілька, й вони полишили свої пережитки в пізнїйшій її схемі. В перших віках історичного житя Польщі її територія складаєть ся з комплєксів княжих і приватних волостеы, а центром такого комплєкса був княжий замок (ґрод, castrum), і в тім замку королївський урядник, званий з початку ґрафом (comes), потім (від XIII в.) каштеляном (castellanus). Він лучить в своїх руках всї функції тодїшньої управи: править, судить, зберає княжі доходи й веде на війну місцеву шляхту. Підлягає він князю й його заступнику в усїх дїлах, т. звмному палятину, воєвод по польськи.
Над сею первістною, рпостою орґанїзацією, що при тім всїм досить підозріло заносить західнїми, ґерманськими анальоґіями, твотить нову верству перемін подїл Польщі на князївства, і в дальших наслїдках — на землї, що вийшли з тих князївств. В кождій землї являєть ся свій осібний княжий воєвода, свій двірський суд і комплєкс двірських урядників княжих. Воєвода веде шляхетське військо землї в походї, він проводмть на вічах (wiec, colloquium) землї, зложених з вищих достойників землї; се віче служить вищим судовим трибуналом і має також компетенції законодатніі а адмінїстраційні. Двірський суд, зложений з судиї і підсудка, стає трибуналом для важнїйших справ, якими тодї передо всїм уважали ся справи про земельні маєтности, й по черзї засїдає в ґродах землї.
Сї інстанції формують ся остаточно в XIV в. Екзекутива, полїцейська власть, а також суд в справах карних мала би зістати ся в руках каштелянів. Але каштелянський уряд тратить всяку силу з розвоєм шляхетських імунїтетів і нїмецького права. Увільненнє від юрисдикції каштеляна (a citatione castri) панів сьвітських і духовних і їх підданих стає невідмінним складником всїх привилеїв: пани переводили ся безпосередно в присуд короля, а їх піддані піддавали ся під присуд домінїальний. Наданнє нїмецького права, як ми вже знаємо, було також злучене з увільненнєм осадників „від судів воєвод, каштелянів, судиїв і підсудків". Незвичайне розповсюдненнє сих імунїтетів в XIII-XIV в. вповнї підкопує власть воєвод, а особливо каштелянів, що тратять вкінцї всяке майже значіннє; навіть начальсвто над замками й королївськими маєтностями пішло з їх рук: в замки королї іменують т. зв. бурґрабіїв, королївські маєтности дістають осібних управителїв. Стає доконче потрібним новий орґан адмінїстрації й екзекутиви. Таким стає староста.
Появляєть ся сей уряд при кінцї XIII в., за кор. Вацлава. Зістаєть ся неясним, о скільки сам уряд сим чеським королем був взятий з чеських взірцїв, але для нас се й не важне. Уряд задержуєть ся потім і за польської династиї і розвиваєть ся головно (в першій половинї XIV в.) в Великопольщі. Старости (не латинї — tutores, provisores, capitanei — сей останній термін удержав ся на пізнїйше) виступають тут як намістники короля на цїлі більші провінції; вони заступають особу короля на судї вічовім і звичайнім земськім, мають широкі компетенції адмінїстраційні й військові, правлять королївськими маєтнностями. Сей первісний характер старостинського уряду законсервував ся в „ґенеральнім старостї" великопольськім, що зістав ся й далї першим урядником знмлї, дійсним намістником короля. В Малопольщі, що стояла під близшим зарядом королїв і не потрібувала таких намістників, старостинський уряд орґанїзуєть ся (в другій половинї XIV в. головно), в дещо инакших формах. Старости тут появляють ся в поодиноких повітах і ґродах, заступаючи місце каштелянів; бурґрабії й деякі иньші аґенти переходових часів стають його підвластними, ним іменованими помічниками. Розумієть ся, і єрархічне становище старости тут мньш високе; суди вічеві й земські зістають ся поза його компетенцією. Сенїором землї зістаєть ся воєвода.
В противність давнїйшим уряднпкам — воєводам, каштелянам, судям, титулчрним двірським урядникам — т. зв. земським діґнїтаріям, що стають репрезентантами місцевого панства й шляхти, старости уважають ся аґентами короля, і такими служать дїйсно певний час (поки становище їх як управителїв королївських маєтностей не ослабило публичного характера їх власти). Вони репрезентують королївську власть (brachkum regale), спеціально бережуть право і спокій вді насильств. В їх руках суд в карних справах, полїційна власть і екзекутива взагалї. Вони стережуть королївських замків і правлять королївськими маєтностями.
Так сформував ся старостинський уряд: практмка Малопольщі й Великопольщі, стрінувши ся, зійшли ся на певних середнїх термінах, які вказав я отсе. Під кінець XIV в. сей інститут уже скрісталїзував ся, а з тим схема польського провінціонального устрою виглядає так. На чолї землї стоїть воєвода; він сенїор землї, перший сьвітський сенатор їі; реальних компетенций в землї зістало ся за ним дуже небогато, а й вони никли з часом. Він був вождем шляхти своєї землї, але з розвоєм наємного війська і з утвореннєм гетьманського уряду (в поч. XVI в.) сї функції богато тратять на значінню; він проводив далї вічем землї, але вічеві суди в XVI в. також упадають; поза тим лишили ся воєводї лише остапки компетенцій, в родї суду над Жидами, виконуваного його заступником, піідвоєводою, обовязку реґушяції (таксами) цїни продуктів і товарів,і т. и. Ще більше номінальний характер лишив ся за каштелянами — сей уряд властиво давав тільки право на містї в сенатї; признавав ся за ними ще обовязок скликати шляхту в похід. Вся власть полїтична, кажучи нинїшнім терміном, перейшла на старосту. Охорона публїчного спокою, нагляд за виконуваннєм законів і правительственних розпоряджень, всякого рода екзекутива належить до нього. Він має юрисдікцію в справах карних — їх основу становлять т. зв. чотири ґродські артикули (articuli castrenses): ґвалт над жінкою, розбій, підпал і напад на чужий дім. Крім того його юрисдікції підлягають верстви не привілєґіовані, або півпривілєґіовані — шляхтичі служебні й неосїлі, селяне й міщане королївщин; відносини старост до поодиноких міст реґулювали ся привилеями й практикою поодиноких міст, але загалом взявши інґеранція їх була все значна, як низше побачимо. Трибунал старости зветь ся ґродським судом; складаєть ся він з самого старости або його заступника — підстарости (vicecapitaneus), судиї ґродського (judex castri) й писаря, але всї сї урядники іменують ся самим старостою й мають дуже мале значіннє; фірму дає тільки староста.
Поруч ґродського суда функціонує суд земський (iudiсium terrestre, termini particulares). Він складаєть ся з судиї (judex terrestris), підсудка (subjudex), і писаря (notarius), іменованих королем, а властиво — від XV в. вибираних місцевою шлях
Страница 38 из 77
Следующая страница
[ 28 ]
[ 29 ]
[ 30 ]
[ 31 ]
[ 32 ]
[ 33 ]
[ 34 ]
[ 35 ]
[ 36 ]
[ 37 ]
[ 38 ]
[ 39 ]
[ 40 ]
[ 41 ]
[ 42 ]
[ 43 ]
[ 44 ]
[ 45 ]
[ 46 ]
[ 47 ]
[ 48 ]
[ 1 - 10]
[ 10 - 20]
[ 20 - 30]
[ 30 - 40]
[ 40 - 50]
[ 50 - 60]
[ 60 - 70]
[ 70 - 77]