LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ V. СУСПІЛЬНО-ПОЛЇТИЧНИЙ І ЦЕРКОВНИЙ УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКО-РУСЬКИХ ЗЕМЛЯХ XIV-XVII В. Страница 42

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    равши ся на соймику до Львова, повзяла постанову, що доходами їх землї має рядити воєвода з вибраним асистентом, обертати їх на потреби землї, а від усяких претенсій короля обовязала ся сих шафарів боронити спільними силами 19). Ся орґанїзація потім не удержала ся. Але в роспорядженню маєтностями короля таки ограничено.



    На соймі 1504 р. прийнято дуже голосну потім ухвалу, що на далї коронні маєтности можуть заставляти ся або записувати ся „в сумах” не инакше як за згодою сойму, і то тільки з con ditione extenuationis — щоб заставна сума з часом сама собою вигасала 20). Ся ухвала, звернена головно против маґнатів-сенаторів, що робиди спекуляції на тих коронних маєтностях, одначе позбавляла короля можности роздобувати гріш в потребі без надзвичайних соймових ухвал. Вона не сповняла ся на практицї: поставлені в неможливість королї далї заставляли й записували маєтности. Але шляхта стояла при своїм і одною з кардинальних точок голошеної шляхтою в серединї XVI в. „екзекуції прав” стає жаданнє відібрання, відповідно до постанови 1504 р., всїх неправно заставлених коронних маєтностей.



    В 1560-х рр. переведено ряд постанов для упорядковання коронних маєтностей: всї „нові суми” дані, без соймового позволення, онолошено за неважні й визначена була комісія для ревізії прав і доходів державцїв; ухвалено було, що на маєтностях заставлених правно, при переходї від одного властителя до другого відписувала ся четвертина заставної суми; що з маєтностей роздаваних в державу державець має побирати собі титулом адмінїстрації четвертину доходу, а три четвертини віддавати до королївського скарбу; що маєтности роздані давнїйше в держави без обовязку якоїсь плати, від тепер будуть мусїти платити аренду до скарбу, і т. и. 21).



    Утвореннє постійних доходів для утримання постійного війська, що стали вже неминучою потребою держави, зіставало ся далї пекучою справою. Зррбили початок розумієть ся від короля: в 1569 р. король, за прошеннєм станів, згодив ся відступити четверту частину доходів з усїх королївських маєтностей, промислів і всяких иньших доходів на орґанїзацію постійного війська (na obrone potoczna); яс четверта частина, т, зв. кварта, властиво одначе мала бути пятою частиною, бо сллїдом ухвалено, щоб всї державцї королївських доходів підвисшили о одну четверту свою арендну плату 22). В дїйсности одначе вона була майже половиною, або й одинокою платою державцїв з їх держав, бо замість трох частей отаксованого доходу до королївського скарбу йшла одна частина, а богато державцїс і зовсїм нїчого до королївського скарбу не платило, бо держави роздавали ся потім часто за воєнні заслуги незаможним воякам, і погляд на них як на panis bene merentium популяризуєть ся все більше.



    Ся відступлена королем „кварта” мала бути початком утворення державних ресурсів на удержаннє постійного війська, і з тим король згодив ся на сю жертву, як поясняв потім 23). Але шляхта, видерши від короля сю уступку, зацукала ся, коли прийшла черга сягнути й до власної кишенї на сю цїль. Справа пішла в проволоку, поки не завмерла зовсїм, і квартта зістала ся одиноким постійним засобом на удержаннє постійного війська, що від тепер дістає імя „кварцяного”.



    Як мізерне було одначе се джерело, і якими взагалї мізерними фінансовими засобами росморяджала Корона польська, покажуть нсм цифри з часів безпосередно по тім упорядкованню скарбових доходів і заведенню порядків, в останнїх лїтах Жиґимонта-Авґуста і Стефана Батория — часах, що в порівнянню з пізнїйшими лишили ся „добрими” часами польської фінансової господарки.



    І так в 1574 р. на отаксовану вартість доходів королївщин близько 600 тис. золотих, надворний скарб дістав 106 тис. золотих, кварта 102 тис. золотих; за Баторія середнїй дтхід надворного скарбу виносив коло 180 тис золотих; кварта в рр. 1576-1586 давала від 80 до 130 тисяч 24). В тім Руське воєводство становило дуже показну рубрику: нпр. в 1579 р. до скарбу надворного з Руського воєводсрва (з Холмською землею) вплинуло 65.304, в тім з держав 43.490, з мит і жуп 21.814 25).



    Щоб оцїнити реальну вартість цифр кварти в її призначенню — на удержаннє постійного війська, треба лише сказати, що удержаннє одного кінного вояка в тім часї коштувало 15 зл. на квартал 26),о тже за 100 тис. золотих кварти можна було удержати, по потрученню коштів адмінїстрації, коло 1200 коней оден рік!



    Але не бо-зна що давав і надзвичайний соймовий податок. За часів Баторія рахуєть ся середня великість його на 500-530 тис., в перших роках Жиґимонта III не доходив і до 400 тис. зол. 27). Що до складових частин його, то головними позиціями були ланове, чопове і шос; їх відносини будемо бачити з такого буджету 1578 р.: на прийняту в буджетї суму доходів ухвалених соймом 642 тис. зол., ланового й шосу числено 290 тис., чопового 207 тис. В тім, в круглих сумах, з землї Галицької і Львівської 30 тис., Перемиської і Сяніцької 30 тис., Холмської 7 тис., Белзької 9 тис., Подільської 8 тис., Волинської 8 1/2 тис., Браславської 1400, Київської 2 тис. Цифри сї одначе були вищі дїйсних, і в дїйсности загальна сума дала коло 555 тис., в тім ланове і шос 265 тис., чопове 180 тис. 28) На загальне число оподаткованих в державі ланів 117.169 землї руські числено 29.331; в 1588 р. було начислено ланів до оподатковання в воєв. Руськім 15.891, Белзькім 2.601 1/2, землї Холмській 2.890 29), в воєв. Подільськім, не рахуючи спустошених, 2.112; Волинськім 1.000 дворищ 30), Київськім 1500, Браславськім 972 31).



    Що зноя до реальної вартости сього податку супроти його мети — удержання наємного війська, то пригадавши собі наведену вище цїну удержання одного кінного вояка, будемо знати, що за податки в високтсти 500 тис. золотих можна було удержати коло 8 тис. коней протягом одного року. Коли в московській війнї 1578 р. взято на службу 12 тис. кінноти і 10 тис. пішого війська, удержаннє першої коштувало річно 192 тис. зол., удержаннє другої 420 тис. (звичайним пішакам плачено по 30 зол. річно, угорській піхотї 48 талярів), разом 1.213 тис. 32), так що на се річне удержаннє треба було двох соймових податків, разом з квартою за два роки!...



    Сей коротенький рахунок відкриває нам в повній наготї безрадність фінансової й військової орґанїзації Польщі. Держава будь що будь бідна, виключно рільнича, без торговлї й промислу, вона тільки з крайнїм напруженнєм сил могла виносити тягар військового удержання, який скидала на неї дуже екстензивна полїтика держав й дуже коштовна воєнна орґанїзація, що орудувала жовнїрам наємним, переважно кінним. Тим часом найбогатша верства — маґнатсько-шляхетська спихала податок на верстви непривілєґіовані: мізанство і гобовно селянство, що й без того обтяжене великими данинами й престаціями на панів, з великою трудністю двигало сї державні тягарі, які однаые не вистарчали на покритє тих військових видатків. А що при тім соймові податки були річею надзвичайною, не реґулярною, то се вносило в фінанси й воєнну орґанїзацію таку замішанину, що підривало самі основи державного ладу.



    Два слова скажемо про саме військо 33). Основою польського війська все була й лишила ся кіннота. Вона подїляла ся на тяжку (гусари і панцирна кіннота), лекше зброєну — на спосіб козацький (ся так і звала ся козацькоюю), і ще лекший — на спосіб татарський (т. зв. пятигорські хоругви, улани, Черемиси). З кінцем XVI в. появляєть ся тяжка нїмецька кіннота — райтари, инакше акабузери, і драґони; райтарів знесено при реформі 1717 р., драґони лишили ся й на далї. Піше військо мало підрядне значіннє й орґанїзоване було головно чужими, чеськими переважно затяжцями (що приневли й термін „драбів” для сього війська) й на чеський спосіб, а складали ся з копійників і стрільцїв. Баторий, що старав ся розвинути сильнїйше піше військо, завів орґанїзацію на спосіб угорський (гайдуки), а заразом пробував орґанїзувати місцеву мілїцію, т. зв. вибранцїв. Так звали ся селяне з королївщин, що за власною охотою й вибором державцїв призначали ся до воєнної служби; державцї мали на двадцять ланів вибрати такого одного селянина. Вибранець діставав лан ґрунту і звільняв с яз усїх селянських податків і обовязків, які замість нього розкладали ся на иньші 19 ланів, натомість з'обовязував ся справити собі зброю, приписаний мундур і раз на чверть року являти ся на муштру; під час війни діставав платню на рівні з наємним військом. Ся дїйсно раціональна орґанїзація, ухвалена соймом 1578 р. і розвинена пізнїйшими ухвалами 34), під енерґічною рукою Батория переводила ся досить успішно, і вже в війнах 1580-1 рр. вибранцї брали участь в числї 1400 до 1800 мужа. Але в XVII в. вона заснїтила ся зовсїм — державцї потягали вибранцїв до панщин і данин, не визначали нових вибранецтв, і т. д. Шляхта взагалї була неприхильна сїй реформі — зброєннє селян вона уважала (і не безпідставно) небезпечним: „jakaz by to niebezpieczna rzecz byla bron swa odpasawszy od boku innemu ja dac”. В серединї XVII в ухвалено вкінцї замість визначування вибранецтв наложити на державцїв королївщин спеціальний податок, що мав іти на удержаннє війська (в ХVIII в. за сей податок удержувало ся т. зв. ланове піше військо). Піше військо складаєть ся від XVII в. головно з „нїмецької” піхоти, урядженої на нїмецький спосіб і вчасти рекрутованої з Нїмцїв, а часїтйше вербованої нїмецькими капітанами з місцевої (української) людности.



    Не маючи нїколи готових, анї навіть певних грошей на удержаннє потрібної скількости війська, польське правительство не браоо на себе формовання кадрів. Воно іменувало тільки вищих начальників війська (гетьмана коронного і його помічника — гетьмана польного, писаря польного, великого стражника — начальника полудневої сторожі, ґенерала артилєрії), на вербованнє ж вояків давано концесії, т. зв. приповідні листи, охочим особам. Був се певного рода промисл — промисл, в тих анормальних обставинах польських фінансів і воєнної орґанїзації обчислений в значній мірі на всякі негарні способи, тому за сей промисел брали ся переважно ріжні пройдисьвіти, чужинцї й свої, ріжні шляхетно уроджені опришки, що вже мали в своїм кондуітї ріжні красні історії, бували засудюені за ріжні кримінальні вчинки, позбавлені чести й горожанських прав (т. зв. infamia), та лиш діставалр часове увільненнє від такого засуду (т. зв. sublewacya), аби могли воєнними подвигами очистити свої плями. Й не диво — щоб удержувати свою роту в руках в таких обставинах, які побачимо зараз, треба було чоловіка, що, як то кажуть, перейшов огонь і воду.



    Платню державний скарб видавав з долини, квартально (на квартали годив гетьман поодиноких ротмістрів і капітанів, а ті своїх вояків). Се вже само робило трудности з удержаннєм, але коби ще так! але скарб звичайно нїколи не виплачував грошей на час, залягав по кілька кварталів. Воыки й взагалї були лихо плачені, бо платня, признанна їм, але виплачувана на руки ротмістнів і капітанів, звичайно не доходила їх рук в цїлости, а бувало й так, що такий ротмістр і зовсїм не платив їм нїчого. Ті ж проволоки в виплатї ставили їх зовсїм в неможливе положеннє. І без того не роблячи церемонїй з майном і запасами людности та за надужитя своїх ротмістрів втнагороджуючи себе всякими вибриками і повним браком карности супроти спокійних мешканцїв, вояк під чс таких проволок виплати уважав себе управненим до всяких реквізіцій, забирання запасів і контрібуцій, а центральне правительство, почуваючи себе невиплатним довжником мусїло дивити ся крізь пальцї на все отсе. Тим часом не легко було видерти від сойму призоленнє на податок, а й податок, як ми вже бачили, супроти військових контінґентів, які держава удержувала, не стояв в нїякій пропорції. Нехаплачені квартали росли, претенсії вйська виходили на мілїони. Військо нераз в розгар війни виповідало службу; треба було його задобрюввати, заспокоювати обіцянками.



    Але вже з скінченнєм війни все уривало ся: військо робило конфедерацію, збройною рукою розташовувало ся в королївщинах та в маєтностях духовних й починало тут зберати контрібуції, в винагородженнє незапплаченої платнї. Таке безпардонне рабованнє селян і дворів титулом контрібуцій тягло ся довший або коротший час, поки правительство кидало ся на всї боки за грошима, торговало ся з ротмістрами, жадаючи, аби упустили з своїх претенсій, і нарештї наставала якась угода. З початком XVII в., коли польське правительство, не маючи грошей, не вважаючи на те вело майже безустанно заграничні війни, такі жовнїрські конфедерації стали явищем дуже звичайним, звичаєм санкціонованим.



    Таким чином рабівнича, несамовита сольдатеска стала хронїчною язвою Річи посполитої, а особливо тяжіла на українсбких провінціях її, де звичайно розложені були війська для охорони від Татар і де особливо „ґрасували” військові конфедерації — живлячи ся в тутешнїх величезних королївщинах. Держава, котрої місією представляєть ся культивованнє східнїх, руських земель, своїм нездалим правлїннєм навела на них язву майже таку гірку як татарська біда, від котрої вона тим своїм військом так само не гідна була українських земель оборонити. Побачимо пізнїйше, як само вже розквартерованнє польських хоругов „на лежі” в східно-українських королївщинах, викликало повстаннє серед тутешньої, меньше приголомшеної й терпіливої людности. Для західнїх українських земель, особливо королївщин і духовних маєтностей (шляхетські терпіли трохи меньше), для їх селян — жовнїрські „стації”, себто вибираннє жтвностий, запасів, за які вояки повинні були платити, але про се не було чого й думати — було хронїчною язвою, а військова конфедерація пустошила їх негірше від ворожої армії 35).



    Якийсь порядок в військовій орґанїзації й військовім етатї завела доперва соймова реформа 1717 р., по тарногородській конфедерації. Прийнято було постійний компут війська: 4 тис. нїмецької піхоти, 2600 драґонів і 5 тис. польської кінноти (гусарів і панцирних); уставлено для них постійний етат, і розложено його по воєводствах і землях: королївщини й духовні маєтности платили т. зв. гіберну, шляхетські маєтности поголовне, в певній постійній високости, і ті гроші безпосередно йшли до певних віддїлів війська, приписаних до певної землї, на їх удержаннє. Реформа була, як бачимо, досить раціональна, тільки прийшла запізно, коли Польща вирікла ся екзстензивної полїтики, й взагалї її воєнні сили прийшли в повний упадок (так польська кіннота, що в сїм плянї займає головне місце, була вже нїчого не варта й істнувала більше на папері) 36).



    Примітки



    1) absque communi terrestri cоnventione



    2) Bandtkie Jus pol. c.267



    3) Pawinski Sejmiki p. VII, Длуґош V c. 510.



    4) Volum legum І c. 124.



    5) Volum legum І c. 166, III c. 84.



    6) Volum legum I c. 276.



    7) Див. у Нєсєцкого т. I, при воєводствах. Загальне число послів на сойм в пізнїйших часах дійшло до 182 — Лєнґнїх, вид. 1836, с. 299.



    8) Статут Великопольський вид. Губе § 11.



    9) Практику, витворену в сїй справі XV віком, ілюструють декрети королївського суду за Жиґимонта І, видані в Starodawne prawa polskiego роmniki т. VI. Санкціонують сю практику соймові конституції з рр. 1523 і 1532 — Volum. legum І c. 205 і 250.



    10) Див. нпр. цитовану що йно конституцію 1523 р., l. c.



    11) Соймова конституція в Volum. legum II c. 183; про розклад судівництва й ґенезу трібуналів праця Бальцера Geneza trybunalu koronnego.



    12) Nec magnum evenit commodum — Codex epist. saec. XV т. І c. 277.



    13) Длуґош V c. 117.



    14) Про сю орґанїзацію статя Рудницького: Руські землї Польської корони при кінцї XV в. Ворожі напади й орґанїзація пограничної оборони — Записки т. XXXI. Коеспонденцію П. Мишковского й актовий матеріал до сеї справи зібрав Павіньский — Listy і akta Р. Myszkowskiego, в VIII т. Archiwum komisyi historycznej краків. академії.



    15) prout inthelligit vestra s. maiestas, quod terrigene nichil valent absque servilibus versus hostem, писав Мишковский до короля (ор. c. ч. 64).



    16) Маємо викази їх від 1506 р. — див. у Ґурского Historya jazdy polskiej c. 321 (1506-1558), але хто зна чи ся практика не потягнула ся від орґанїзації 1499 р. (инакше думає Ґурский c. 55). Цифри війська на пограничу дає він такі: в р. 1506 2211, 1507-8, 500, 1510-1 3000, 1512 2000, 1513 300, 1517 1700, 1519 700, 1523 950, 1524 1628, 1526 1800, 1527 3608, 1528 3200, 1529-30 600, 1533 2470, 1534 2590, 1536 1750, 1537 1030, 1539 2973, 1540 2480, і т. д.



    17) Див. проєкт 1437 р. в Codex epist. saec. XV т. І під ч. 232 і 233.



    18) Про оподаткованнє XV в. див. статю C. Томашівського Податкові ухвали за Казимира Ягайловича — Записки Н. тов. ім. Ш. т. 18, для пізнїйшого часу цитовані в прим. З працї Павіньского і Любомінского.



    19) Codex ep. saec. XV т. II ч. 250.



    20) Volum. legum І c. 136.



    21) Volum. legum II c. 15, 17, 19, 47, 65, 66.



    22) Volumina legum II c. 17 і 66.



    23) Volum. legum II c. 95.



    24) Pawinski ор. c. c. 35, 130, 140-1.



    25) Ibid. c. 16, пор. Ksiegi podskarbinskie (Zr. dz. IX) c. 287.



    26) Див. рахунки в Ksiegi podsk. c. 291.



    27) Pawinski Skarbowosc c. 205-6.



    28) Ksiegi podskarb. c. 284, пор. Skarbowosc c. 201.



    29) Цифри вагали ся даже: в 1576 р. начислено в воєв. Руськім 10.205, наслїдком спустошення, а в Белзькім 4814.



    30) 1569 р. начислено 3339 дворищ і димів, раахованих пр 2 за волоку — 9549 волок, на Поділю 1424 ланів.



    31) Ksiegi podskarb. c. 302, Pawinski Skarbowosc c. 151-2.



    32) Ksiegi podskarb. c. 291, пор. Skarbowosc с. 235.



    33) Див. головно працї Ґурского Historya piechoty polskiej, 1893, Historya jazdy, Historya artyleryi, також статї його в часописи Niwa 1892: Piechota wybraniecka i lanowa, ч. 17 i 18, Wojsko kwarciane ч. 22 i 23. Також Polkowski Sprawy wojenne krola Stefana. Про вибранцїв ще A. Stadnicki O bylych wybraniectwach — Dod. do Gaz. 1854; кілька подробиць з документів в новій працї Лозїньского Prawem і lewem І c. 197 і далї. Для нас ся орґанїзація особливо інтересна тим, що головним тереном вибранцїв була західня Україна, тому що тут найбільше було королївщин.



    34) Volum. legum т. II c. 190, 309.



    35) Кілька образків з актового матеріалу Руськлго воєводства див. в новій книжцї Лозїньского Prawem і lewem І c. 185-218, що дає опказне місце жовнїрами між plagami zywota XVII в.



    36) Див. Volumina legum VI c. 150 і тамже c. 164-179 репартиція війська, коментар — Gorski Hist. piechoty c. 68 і далї, Hist. jazdy c. 118 і далї.



    ОРҐАНЇЗАЦІЯ СХІДНЇХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ НА ПОЛЬСЬКИЙ ВЗІР, ОРҐАНЇЗАЦІЯ ВОЄВОДСТВ, ПОДЇЛ НА ПОВІТИ, СТАРОСТВА, СУД І ПРАВО.



    Я зайшов дещо вперед, щоб закінчити сей образ польського устрою, запровадженого і далї запроваджуваного в українських землях Корони. Я говорив вище про запровадженнє його в західнїх провінціях, введених в круг польського права в XV в., тепер треба ще сказати про східнї українські землї.



    Введеннє їх в круг польського права, королївськими постановами 1569 р., припало на час, коли система полбського державного права і польські відносини полїтичні діставали так би сказати, свої останнї штрихи, і в сїй закінченій формі сей устрій був переведений і в новоприлучених землях. Як ми вже бачили, в цїлім рядї кардинальних точок суспільно-полїтичний устрій їх уже перед тим був дуже сильно зближений до польських форм реформами в. кн. Литовського, так що прилученнє до Корони тільки доповнило остаточно се пересадженнє польського устрою й польських практик. Задержаннє Литовського Статута як правного кодекса для Волини, Браславщини й Київщини, зробило лише малу проволоку з заведеннєм польських законів: право Литовсьького Статуту дуже скоро виходить з уживвння — щоб вернути ся знову до житя з кінцем XVII в., але вже заднїпрянській Гетьманщині.



    До коронних воєводств Руського, Подільського і Белзького, з Холмською землею, прибувають тепер воєводства Київське, Вол
    Страница 42 из 77 Следующая страница



    [ 32 ] [ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ] [ 51 ] [ 52 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 60] [ 60 - 70] [ 70 - 77]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.