LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ ТОМ V. СУСПІЛЬНО-ПОЛЇТИЧНИЙ І ЦЕРКОВНИЙ УСТРІЙ І ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКО-РУСЬКИХ ЗЕМЛЯХ XIV-XVII В. Страница 75

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    серпня 1595 р., в Луцьку, підписану чотирма владиками — участниками сокальського з'їзду (луцьким, перемиським, львівським і холмським).



    2) Акты Зап. Ррс. IV ч. 64 (з 5 мая l595).



    3) Номінацію дістав вже по смерти Пелчицького 22 вересня (Акты Зап. Рос. IV ч. 85), але мусїв уже перед тим мати якусь експектативу як Загоровський.



    4) Акты Зап. Р. IV ч. 66.



    5) Про се Збируйський в своїй репротестації 1. c.



    6) Підписи вказують на час підписання — середину 1595 р., коли Григорий мав уже номінацію на влабицтво полоцьке (по 5 мая); Гоголь раз підписаний як архимандрит, і другий раз: „тотъ же Иона Гоголь нареченный епископъ пинскій и туровскій”, так на обох декляраціях; між першим і другим підписом, очевидно, дістав він номінацію (експектативу). Дата другої деклярації — 12 черня, думаю, вказує на час, в якім більше меньше були підписані обидві деклярації.



    7) Близше час означити годї. Жукович (c. 125) звязує сю конференцію з подорожию Терлецького до короля в лютім, я ж сумнїваю ся з огляду на те, що Терлецький на конференції виказав ся вже повновластю митрополита.



    8) Ся Umowa duchowienstwa lacinskiego i ruskiego друкована у Гарасевича c. 175 і знову в Временнику ставропиг. института за рік 1896, Возникновеніє церковной берестейской уніи (кілька документів виданих А. Петрушевичом) c. 139. Більше точок містить зміст поданий у Островского (Dzieje і prawa kisciola polskiego III вид. 1793 р. с. 387-8), з відкликом до „рукописей руських”, „рукописей митрополичих”.



    9) Текст в офіціальнім латинськім перекладї (потвердженім Потїєм) у Тайнера III c. 234-6, порівняти тексти предложені владиками в Кракові у Гарасевича c. 178-185.



    1O) Ширше мотивовано в краківськім текстї — у Гарасевича 1. c.



    11) Також против калатання в калатала замість звонів.



    12) Відгомін заборон львівських, що мабуть траплялись і де инде.



    13) Впадає в око, що сї артикули, хоч вони мають дату 1 червня, підписали не всї владики, як деклярацію з 12 червня, а тільки митрополит, Терлецький, по нїм Гогоьь як архимандрит кобринський, Потїй і вкінцї Пелчицький. Не кажучи про давний порядок підписей, насуваєть ся питаннє — чому не всї? Чи списано артикули пізнїйше, і в поспіху не можна було зібрати підписів, чи була певна опозиція?



    14) В такій роздїльній формі, з деякими відмінами, видруковані вонт у Гарасевича, разом з відзивом нунція — с. 178 і далї.



    15) Відзив нунція з датою 1 серпня (нов. ст.) ibid. c. 181.



    16) 3 датою 2 серпня — Апокризис с. 1138, Акты Зап. Рос. IV ч. 79, Гарасевич с. 88.



    17) Акты Зап. Р. IV ч. 78 (дата 28 липня).



    18) Апокризис с. 1179-80, Monum. confr. ч. 374.



    19) Акты 3. Р. І V ч. 77.



    20)Апокризис c. 1066-8 (лист з 5 серпня).



    21) Антиризис c. 635-7.



    22) Суджу з деяких подібностей з попереднїми листами Потїя до Острозького.



    23) Акты Зап. Рос. IV ч. 76.



    24) Акты Зап. Р. IV ч. 72; через непорозуміннє тексту виводять, що Балабан був уже перед тим у Острозького: документ того не каже.



    25) Архивъ Югозап. Рос. І. І ч. 109.



    26) Див. вище c. 584. Супроти сього задалеко йде нпр. др. Франко признаюч,и що Балабан взагалї нїяких мембранів не підписував (ор. c. c. 17).



    27) Видано в Kwartaln. histor. 1896 c. 569 (дата 18 серпня).



    28) Видана в Актах Виленской коммиссіи т. XIX ч. 365 (8 серпня 1595).



    29) Критика його оповідання в працях Франка, Студинського, Прохаски. Найбільше влучно збив одначе виводи Балабана Збируйський, вказавши; що коли йшла мова про скарги на утиски православній церкві, зовсїм не зали чого давати на се блянкетів чотири владики осібно від митрополита й иньших владиків.



    30) Окружник сей, в друкованім примірнику, з датою 25. VII. 1595 згадує Supplementum Synopsis — Архивъ Югозап. Рос. I. VII с. 585. В Актах Зап. Рос. (IV ч. 71) воно видано з копії з датою 24 червня; першу дату справедливо боронить Жукович ор. c. 162. Про сей окружник очевидно згадує Сопіга в листї до Острозького (як низше), що князь друкує унїверсали pelne sedycyi i szkalowania.



    31) Друковано в Антиризисї c. 641, мабуть з лихої копії (хоч і сам ориґінал таки, видко, не визначав ся гарним стилем).



    32) Лист Сопіги, як зараз низше.



    33) Друкований в початку в Антиризисї c. 655 і далї, новійше в Archiwum domu Sapiehow ч. 144 (дата 10. IX).



    34) Дневник з'їзду у Лукашевича Dzieje kosciolw wyznania helweckiego w Litwie I c. 96.



    35) Витяг з невиданої реляції нунція Маляспіни з 15. IX (з актів ватиканських) у Лїковского c. 150.



    36) Не знати, які властиво вигоди обіцювали собі вони від такого собору: чи надїяли ся, що грецьке духовенство можна буде потягнути за унїєю (нпр. пікдупом), чи переголосувати противниеів голосами латинських духовних?



    37) Цїкаво порівняти се з листом висланим Потієм до Остртдького перед виїздом до Кракова (23/VIIІ): він заявляв, що дуже не хотїв би їхати до Риму в такій ситуації й всю надїю має на Острозького, що той своїм жаданнєм собору відтягне сю депутацію й дасть можність Потїю „виплисти” з того всього (Апокризис c. 1062); він просив Острозького ще раз спробуват ипросити собору: наслїдком того може й було згадане вище посольство Острозького до Сопіги.



    38) Реляція нунція з 22. IX — у Лїковского c. 150-2.



    39) Дату від'їзду записує Велєвіцкий І c. 205 — 26 вересня н. c.



    40) Архивъ Ю. З. Р. І. І ч. 114.



    ПОТЇЙ І ТЕРЛЕЦЬКИЙ В РИМІ, ПУБЛИЧНА АВДІЄНЦІЯ 24 ГРУДНЯ, ПОВОРОТ ВЛАДИКІВ І ПАПСЬКІ ЛИСТИ В СПРАВІ УНЇЇ. АҐІТАЦІЯ ПРАВОСЛАВНИХ ПРОТИВ УНЇЇ, ПРОТЕСТИ ЇX НА СОЙМІ 1596 Р., БРАК ПО МОЧИ ЇМ З ПАТРІАРХАТУ, ПРОТОСІНКЕЛ НИКИФОР І ПРИЇЗД ЙОГО НА РУСЬ. РОЗПИСАННЄ СОБОРУ. З'ЇЗД В БЕРЕСТЮ, СФОРМОВАННЄ ПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ, ПЕРЕГОВОРИ ЙОГО З УНЇЯТАМИ Й УТВОРЕННЯ ДВОХ ОСІБНИХ СОБОРІВ, ДЇЯЛЬНІСТЬ ПРАВОСЛАВНОГО СОБОРУ Й ЙОГО АКТИ, ПРОГОЛОШЕННЄ УНЇЇ УНЇЯТСЬКИМ СОБОРОМ І ПРОТЕСТИ ПРАВОСЛАВНИХ, КОНТРОВЕРЗІЯ ПРО ПРАВОСИЛЬНІСТЬ СОБОРІВ, ЗАКИДИ КАТОЛИКІВ І УНЇЯТІВ ПРАВОСЛАВНОМУ СОБОРОВИ І ЙОГО КАНОНЇЧНЕ ОПРАВДАННЄ. ЗАХОДИ ПРАВОСЛАВНИХ КОЛО ЗНЕСЕННЯ УНЇЯТСЬКОЇ ЄРАРХІЇ, СТАНОВИЩЕ КОРОЛЯ, ВІДНОВЛЕННЄ ПРАВОСЛАВНОЇ ЄРАРХІЇ Й РОЗДЇЛ ЦЕРКВИ ПРАВОСЛАВНОЇ Й УНЇЯТСЬКОЇ.



    Потїй і Терлецький, як писали Балабану 1), їхали з Кракова до Риму сїм тижнїв, „спішно й уставично їдучи”, і по „веьиких працях і трудах” стали в Римі 15 падолиста. Прийнято їх там, як вони хвалили ся, з великою гостинністю: дали їм на мешканє якийсь палац в сусїдстві папської резіденції, „охендожне обитємъ и всякими потребами украшоный”, й щедро постачали все потрібне до житя. Скоро по приїздї вони були прийняті папою на приватній авдієнції й предложили йому привезені акти унїї 2) і рекомендаційні листи від короля й деяких католицьких біскупів польських. З прийнятя були вдоволені — „принялъ насъ яко отецъ ласкавый дЂтки своє, съ такою милостю и ласкавостю несказаною”. Але з офіціальною авдіенцією для приймлення „послушенства'' вийшла проволока: даремо владики принагляли — на се від папи приходила відповідь: „вы опочинте собе добре по той дорозе”. Так потянуло ся на півтора місяця. Що було причиною такого зволїкання, лишаєть ся незвістним. Окрім розважування актів унїї, привезених владиками, і реляцій, присланих з Польщі, в курії могли чекати додаткових відомостей і пояснень звідти. Так припадком довідуємо ся, що польське правительство, з початку протививши ся скликанню православного собору, пізнїйше внесло представленнє до папи, де обставало за скликаннєм собору й доводило його можливість з канонїчного погляду й потрібність для успіху справи 3).



    Цїкаве становище, яке зайняла курія супроти тих упов і точок, на яких українські владики хотїли получити ся з римською церквою. Ми знаємо, як довго і старанно виробляли ся сї „артикули”, яку вагу привязувано до них (деклярація 12 червня нпр. виразно заявляє, що відпоручники мають віддати папі послушенство лише в такім разї, коли руська церква буде полишена по давньому при вірі й обрядах своїх, а деякі точки артикулів підношено як основні підстави здїйснення унїї). Але хоч в особі папи Климента VIII засїдав на папськім престолї чоловік, що був давнїйше нунцієм в Польщі й мумїв розуміти дражливі обставини, в яких переводила ся унїя 4), курія вповнї злегковажила собі домагання владиків і спеціальні обставини руської церкви. Руських владиків взяли під звичайний шабльон, який був вироблений для тих, що переходили з грецької віри на латинську, і по тому шабльону перевели приступленнє їх до латинської церкви 5).



    По переглядї предложених владиками актів унїї осібною комісією, делєґованою від папи, казали владикам вирікти ся й осудити всї єреси, хиби і схизми, які дїлили їх від латинської церкви. Коли вони се вчинили й заявили готовість прийняти ісповіданнє віри по формулї прийнятій для „Греків”, і зложити послушність папі, від себе й иньших епископів nationis Russorum seu Ruthenorum, як їх звуть папські протоколи, папа зарядиу публичну авдієнцію на 23 грудня в салї Константина, одній з найпараднїйших саль Ватикана. О год. 21 (девятій) папа засїв в нїй на переноснім тронї під балдахином, в сьвяточнім убранню, окружений численними кардиналами, иньшим духовенством, послами й визначними гістьми. Перед сей пишний збір папа казав впровадити обох владиків, і церемонїмайстер ввів їх разом з їх двором і придїленим їм товмачем, львівським канонїком Лукою. Ввійшовши, вони по прийнятому церемонїалу зробили три „ревераннси” 6), потім приступивши до папи уцїлували йому ноги, і тодї Потїй сказав в кількох словах по латинї про цїль свого посольства й передав акти унїї. Потім церемонїмайстер вивів їх поза трібуну, де сидїли кардинали, й поставив в салї, а за ними стояв на колїнах їх двір і товмачі. Потім канонїк виленський Волович, що знав руську мову, відчитав деклярацію унїї (з 2 грудня) в ориґіналї, а секретар папський в латинськім перекладї, і так само потім деклярацію з 12 червня. При читанню владики кланяли ся й ставали на колїна, віддаючи послушність папі. Потім секретар папський відчитав відповідь папи, де той заявляв готовість припустити владиків в союз римської церкви й прийняти їх послушність. Тодї владиків, з тимиж реверансами, приведено знову до папи до присяги. Маючи в руках підписані ними наперед ісповідання віри (iuxta formam Graecis ad unitatem sanctae romanae ecclesiae venientibus praescriptam), вони зложили професію католицьких доґматів (з тридентcькими постановами включно), за себе й за иньших владиків, за котрих ручили, що вони також сю професію приймуть і ствердять своїми підписами. Потїй прочитав її по латинї, а по руськи прочитав в його імени Волович; Терлецький (що по латинї не вмів) прочитав її по руськи, а канонїк Лука — по латинї за нього. Положивши руки на евангелиє, владики принесли на ті професії присягу. Потім вони знову були припущені до папських ніг, по чім папа обняв їх і уцїлував, промовивши кілька слів (в листї до Балабана владики наводять з сеї промови фразу, сказану папою: не хочу я над вами панувати, але ваші нрмощі й кривди на собі носити). Великий сповідник і інквізітор з поручення папи удїлив владикам і їх дворови загальне розгрішеннє з усїх вин, яким підпали через своє пробуваннє „в схизмі”, і дано власть владикам удїлити таке ж розгрішеннє иньшому епископату, духовенству й вірним на Руси, які приступлять до унїї. Вкінцї припущено до уцїлловання ніг папських двір обох владиків і папа, давши загальне благословеннє, закінчив церемонїю.



    Другого дня папа правив сьвяточну вечірню у св. Петра; владики брали участь в нїй в своїх ризах, і пава посадив їх коло себе._На Різдво Потїй правив лїтурґію в грецькій церкві при колєґії Атанасія, а другого дня Терлецький, й висловляли свьє вдоволеннє з тої чистоти, в якій задержано тут грецькі церемонїї 7). Вони пробули потім в Римі ще більше як місяць і далї тїшили ся ріжними гонорами. Між иньшими, як каже автор „Пернстороги” 8), під їх наглядом видрукована була книжка про новий калєндар, з пасхальним ключем, — заховані фраґменти її дїйсно носять дату: „(в Р)име, (в дру)карьни Апостольской Ватыканьской, року Божего тисеча фчs” 9). В память прилучення Русинів папа казав вибити медаль з написом: Ruthenis receptis; на нїй представлена сцрна зложення я послушенства” папі 10).



    З початком лютого н. ст. владиків відправлено. З дня 7 лютого маємо ряд папських грамот, адресованих до митрополита й иньшого руського духовенства, до короля, до виднїйших польсько-оитовських сенаторів, духовних і сьвітських. Митрополитап апа повідомляє, що прийняв в союз римської церкви епископів руських, поручає мттрополиту по поворотї владиків-відпоручників скликати синод, на котрім би й иньші прийняли католицьку професію по тій же формулї, і ті їх записи наказує прислати до папського архиву 11). Иньшою грамотою 12), два тижнї пізнїйше папа позволив митрополиту, відповідно до звістних нам жадань, сьсятити епископів на спорожнені катедри, а на посьвященнє митрополита брати лише позволеннє з Риму. Королю папа поручив також скликаннє того собору, для формального довершення унїї; сам поминувши домагання владиків (з виїмком лише тої справи ставлення епископів), він за те горячо поручав королеви сповнити ті прошення їх, які належали до правительственної власти, особливож просив, в інтересах унїї, допусьити їх до сенату. Про се ж просив він в своїх листах до сенаторів. З них особливі заслуги коло переведення унїї папа признав звістному нам біскупу Мацєйовскому 13).



    З початком марта владики були вже дома 14); належало приступити до довершення унїонної справи.



    Ті близько півроку, що зайняла депутація владиків до Риму, українські й білоруські землї були ареною дальшої неустанної аґітації против унїї. Тепер, коли стало ясним становище владиків в сїй справі, православні змагають до скликання собору, який би осудив таке незаконне поступованнє владиків на власну руку і усунув би їх. Для скликання собору треба було дозволу короля; для позискання соборови такої власти супроти самовільних владиків треба блуо участи патріархату. В сих напрямах і роблять заходи православні (я на разї беру лише те, що дотикає безпосередно самого процесу витворення унїатської церкви, огляд самого суспільного руху відкладаючи на пізнїйше).



    За згодою короля митрополит при кінцї жовтня був скликав собор на 25 сїчня c. c. 1596 р. до Новгородка; в митрополичім оповіщенню, яке маємо, скликаннє мотивуєть ся домсганнєм кн. Острозького такого собору „всимъ вобеъ такъ духовного яко и свЂтского стану людемъ” супроти самовільної депуиації владиків до Риму 15); отже справа унїї мала бути головним предметом собору. По причинам, досї невиясненим 16), православні одначе не взяли участи в нїм, не використали його для якоїсь манїфестації против унїї, як також і з унїатсько-католицької сторони не використано його, і він мов би per tacitum consensum пройшов зовсїм незамітно, при невеликім числї участників, зайнявши ся спором митрополита з виленськими сьвящениками і Балабана (присутного на сїм з'їздї) з львівським брацтвом 17). Православні, з'іґнорувавши сей собор з якихось причин, що робили його ареною непридатною для їх цїлей, зробили такою ареною сойм, скликаний на день благовіщення 1596 р. На соймиках воєводств Волинського, Київського, Браславського, Руського і декоттрих повітів в. кн. Литовського шляхта поручила своїм депутатам заложити на соймі протест против самовільного вчинку владиків, які на власну руку, без згоди й позвшлення старших духовних, шляхти і поспольства зголосили своє приступленнє до унїї й підтягають під неї иньше духовенство й нарід, та наказали послам жадати відобрання від них урядів й іменовання на їх місце осіб, які зістають ся в послушенстві грецької церкви. На соймі дїйсно були поставлені сї протести й домаганя до правительства послами і декотрими православними сенаторами. Ідучи за гаслом, проголошеним Острозьким на торунськім з'їздї, вони йшли при тім разом зпротестантськими елєментами сойму, що домогали ся заховання релїґійної свободи, проголошеної конфедерацією 1573 р.: православні й свою справу підтягали також під постанови сеї конфедерації, скаржучи ся на відміни, які впроваджують в їх релїґії силоміць владики і правительство 18). Одначе представлення православних, хоч і поперті протестантами, не знайшли послуху у короля, і їх виступи тільки загальмували дїяльність сойму, не осягнувши нїяких позитивних результатів. Тому остатнього дня земські посли з українських і білоруських земель і кн. Острозький з поміж сенаторів зложили заяву, що з огляду на нарушення їх релїґії, вчинені владиками-унїатами через признаннє головою церкви папи, підданнє православних під власть папі й відірваннє від патріархату, відміну в деяких артикулах віри і зміну калєндаря, вони і їх братя шляхта, що дала їм се порученнє, на далї тих „владиків-схизматиків”, (як вони їх називають), що їздили до Рму, і тих, які б пішли за ними на унїю, не будуть уважати за своїх пастирів, в своїх маєтностях, над своїми підданими і церквами положеними в їх маєтностях, яко патрони їхнє позволять тим владикам-унїятам мати нїякої юрисдикції й власти, і при тій постанові будуть і на далї стояти. Такого змісту заяву кн. Острозький потім казав вписати в акти варшавського ґроду, а в імени земських послів уповажнений ними кн. Юрий Друцький-Горський, від котрого ґродський уряд варшавський протестації не прийняв, казав вписати її до книг сусїднього ґроду радзєйовского 19).



    Не добивши ся від короля усунення владиків-схизматиків, православні мусїли в сій справі звернути ся до патріархату. Уже в звістках про краківські конференції з вересня 1595 р. бачили ми згадки про реляції, висилані православними до Царгороду з прошеннєм, аби владиків-унїатів скинено з престолів. Та обставини для православних досї були дуже некористні: з смертию Єремії, що наступила десь р. 1594, в патріархатї настало велике замішаннє; на патріаршім столї перемінило ся кілька осіб, що коротко й непевно сидїли на своїм становищі, аж десь 1597 р. почав правити патріархатом як тимчасовий заступник Мелетий Піґас, патріарх александрійський, і привів відносини до розмірного порядку 20). Таким чином відси православні України й Білоруси не могли знайти помочи. Хоч потім протосінкел Никифор казав, що його вислав на Русь патр. Єремія наслїдком листу кн. Острозьокго 21), але ся місія зістаєть ся досить сумнївною, і правдоподібнїйш едумати, що Никифор не мав нїяких спеціальних поручень в українських справах (хиба якісь загальнїйші), а був запрошений з України, як особа, що могла компетентно розпочати канонїчний процес против владиків-унїатів, більше припадклво, тому що трапила ся в сусїдсті в потрібну хвилю 22).



    Сей протосянкел Никифор був важною фіґурою в патріархатї 23). Його осьвіта і конекси дали йому дуже впливову ролю. Він був ректором елинських наук в падуанськім унїверситетї, потім проповідником в Венеції; пізнїйше маючи великі впливи на султанськім дворі, зайняв важну позицію в управі патріархатом, з титулом протосінкела патріаршого трону. Два рази він був управителем — „містоблюстителем” патріархату, і 1592 р. синод патріархів признав йому патріарші компетенції, право засїдати зарівно з патріархами, президувати на всякого рода соборах, вище митрополитів і архіепископів (хоч сам він мав тільки титул архидиякона) і розвязувати всякі питання християнської науки 24). В 1595 р. пробував він на Молдаві — приїхав туди з незвісною нам близше церковною місією і брав дуже живу участь в пріпетіях бурхливої тодїшньої молдавської полїтики. Відси в серпнї 1595 р. вперше обзиваєть ся він до наших православних в справі унїї, з поводу вістей про приступленнє владиків до унїї, й разом з молдавськими владиками взиває владиків вернути ся до праавославія, під грозою скинення з престолів, а православним каже не признавати їх в такім разї за своїх пастирів 25).



    Поява в сусїдстві такого високого достойника, що на сїй грамотї своїй підписав ся завідателем патріархату й намістриком паьр. Єр
    Страница 75 из 77 Следующая страница



    [ 65 ] [ 66 ] [ 67 ] [ 68 ] [ 69 ] [ 70 ] [ 71 ] [ 72 ] [ 73 ] [ 74 ] [ 75 ] [ 76 ] [ 77 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 60] [ 60 - 70] [ 70 - 77]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.