LibClub.com - Бесплатная Электронная Интернет-Библиотека классической литературы

Михайло Грушевський ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ Страница 53

Авторы: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

    ві шанси на здобутє сеї першорядної твердинї православних.



    6) У Голубева, 1. с.



    7) Певну дату: 18 лютого 1608 р. дає записка часослова 1612 р., виданого в Острозі (у Голубева П. Могила II дод. с. 40).



    8) Палинодїя c.1135.



    9) Копистинський не жаллує йому похвал, очевидно бажаючи його наступників також заохотити, щоб прикладом Януша лучили свої католицькі переконання з піетизмом для фамілїйних традицій: „ловЂмъ народъ свой росскій любилъ, православную вЂру отцевъ своихъ величалъ... тестаментъ пресвЂтлого родителя своєго сохранилъ, вЂру благочестія нашего побожне поважалъ”, і т. д. — Палинодія с. 1139-1140.



    10) Новий титул: 'A???????? albo odpowiedz na script uszczypliwy przeciwko ludziom starozytnej religiey greckiey od apostatow cerkwie wschodniey wydany, ktoremu titul: „Heresiae, Ignorantiae y Polityka popow y mieszczan bractwa wilenskiego”, tak tez y na ksiazke rychlo potem ku obiasnieniu tegoz scriptu wydana, nazwiskiem „Harmonia”, przez iednego brata bractwa cerkiewnego Wilenskiego religiey starozytney Greckiey w porywcza dana”. Присьвячена Янушу Острозькому. Видана в III т. Памятників полем. литературы. Иньшу передвступну до Тррноса працю добачують в анонїмній збірцї полємічного матеріалу, писаній коло р. 16610 і виданій недавно в V т. Памяток укр.-рус. мови і лїтерат. (Харламповмча op. c. с. 391-2). Здогад про авторство Смотрицького опираєть ся на пізнїйшій дописцї, але в змістї сеї збірки не видко нїякого споріднення з Треносом, як піднїс видавець, проф. Студинський. Про гіпотезу про тотожність Смотрицького з Клириком острозьким див. вище с. 495.



    11) Relacia y uwazenie postepkow niektorych okolo cerkwi ruskich wilenskich roku 1608 y 1609, Wilnie wszytkiemu swiadomych. Передруковано в V т. Памяток. Видавець, проф. Студинський уважає автором самого Потїя, хоч щедрі комплїменти розсипані в брошюрцї отцю митрополиту в досить неприємнім видї представляли-б його авторську скромність.



    12) Се поясняє Скарґа в передмові до свого трактату (як низшп).



    13) Акты Вилен. ком. VIII c. 94-5 (королївські розпорядження з 1/IV і 6/V. 1610).



    14) П. Могила І дод. ч. 25, Акты Вилен. окм. VIII ч. 93.



    15) Трпктат його зветь ся Na threny y lament Theophila Orthologa do Rusi graeckiego nabozenstwa przestroga.



    16) ????????? alno utulenie uszczypliwego lamentu mniemaney cerkwie s. wschodniey zmyslonego Theofila Orthologa.



    17) С. 1-2.



    18) Тут гра слів в орґиналї: О wykroezycieke a nie uczyciele, o talpy a nie lampy, impostores a nie pastores, episcoti a nie episcopi.



    19) л. 14.



    20) Нотую сю форму: Czortoryscy.



    21) Narodu Rosyjskiego.



    22) Л. 15. З поміж вичислених тут панських родів є кілька, про які нема певности, чи були вони давнїйше православні.



    23) Nie wspominam tu, глухо дише Смотрицький в Треносї (л. 15 об.), szerokiey w granicach Rosieyskiey ziemie ksiestw y powiatow kosztowney oney szaty moiey niepoliczonemi perly y rozney farby kamykami upstrzoney, ktora sie ia ustawicznie zdobila.



    24) Акты Ю. и З. Р. IV ч. 36-7.



    25) Ibid. II ч. 41.



    26) Архивъ Югозап. Рос. І. VI ч. 161.



    27) Сборникъ лЂтоп. Юж. и Зап. Россіи с. 85, протестація митр. Рутського — реґеста в архиві западнорус. митроп. І ч. 412, в перекладї друкована в ВЂстнику Западной Россіи 1864/5, кн. II.



    ПРИМІТКИ



    1. Економічне житє українських земель XIV-XVII вв. — джерела і лїтература. 2. Чорноморська торговельна дорога XIV-XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей 3. Національний склад і відносини людности України. 4. Гербові ґрупи західно-української шляхти. 5. Шкільництво. 6. Книжність і письменство XIV-XVII в. 7. До питання про українські думи. 8. Артистична творчість в українських землях XIV-XVI вв. 9. Лїтература культурно-побутова. 10. Протестантські гтомади на Українї. 11. Релїґійно-національний рух на Українї в другій пол. XVI в. і релїґійна полєміка. 12. Лїтература про Василя-Константина Острозького й його родину. 13. Брацтва.



    1. Економічне житє українських земель XIV-XVII вв. — джерела і лїтература.



    Економічна історія українських земель XIV-XVII вв. досить довго не була зовсїм предметом наукового оброблення. Доперва останнїми часами появило ся кілька праць, які чи то спеціально займаютб ся певними сторонами їх економічного житя, чи то входять в сї питання в звязку з иньшими, які служать властивим їх предметом. Пощастило особливо торговлї. Так появила ся статя: Jablonowski Handel Ukrainy w XVI wieku (Ateneum, 1895, II), оперта на матеріалї вже друкованім, але цїнна як звід того друкованого матеріалу про торговлю Поднїпровя (ним тільки займаєть ся в сїй працї Яблоновский), а найбільше Київа; на жаль, неохота автора до докладнїйшого означування своїх джерел і до їх аналїзи позбавила сю статю трівкійшого наукового значіння. Перед тим гарно написаний, але дуже побіжний і загальний начерк української, чи властиво київської торговлї XV-XVI в. дав тільки Антонович в своїй звісній статї: Кіевъ, его судьба и значеніе съ XIV по XVI столЂтіе (1362-1565), 1882 (передр. в Монографіях). В питанню про торговельні шляхи міг Яблоновский оперти ся на працї спеціалїста-антикварія правобічної України Е. Рулїковского Dawne drogi і szlaki na prawym brzegu Dniepru (Ateneum 1878, III i IV). Потім, в р. 1899 вийшла статя А. Верзилова Очеркъ торговли Южной Руси съ 1480-1569, в малоросповсюдненім виданню Земскій Сборникъ Черниговской губерніи, 1898, I-VI (також осібно, але в дуже малім числї примірників); написана вона була значно скорше, і автор не мав, очевидно, спромоги доповнити її перед друком. Зроблена вона инакше нїж попереднї — з детальним цитованнєм джерел (на жаль, часто поплутаних при друкованню), і використовує дещо й невиданого матеріалу (з київського архиву). Автор мав замір обняти цїлу українську територію, але що до західньої України його праця полишає дуже богато до бажання.



    Для західньої України по Хронїцї Львова Зубрицького, що довго служила джерелом в сїй справі, доперва Лозіньский в рядї праць про Львів подав близші відомости про львівську торговлю, головно з XVI в.: Patrycyat і mieszczanstwo lwowskie, 1890, друге вид. 1892 (є й третє але воно має тільки нову титулову картку на виданню 1892 р.), Kupiectwo lwowskie w XVI wieku (Bibl. Warzaw. 1891, III, — витяг з Patrycyat-y з деякими відмінами й додатками), Leopolitana (Kwart. histor., 1890 — тут про рибну й книжну торговлю Львова); в сумі вони вводять досить добре в львівську торговлю XVI в., хоч не мають заміру трактувати сей предмет з потрібнюо повнотою й всесторонністю, а особливу вартість дає їм те, що оперті вони переважно на недрукованих актах львівського міського архиву. В 1903 р. вийшла цїнна праця краківського історика Стан. Кутшеби Handel Polski ze Wschodem w wiekach srednich (в час. Przeglad polski й осібно), що під сим не вповнї вдповідним титулом містить добре зроблену, на підставі не тільки друкованих, а й не друкованих джерел, істоорію львівської торговлї другої половини XIV й XV віку, не тільки зі Сходом, а і з Заходом (подекуди одначе дає себе відчувати мале обізнаннє автора з фактами тогочасної східно-української й старшої українсько-руської торговлї). Де в чім доповнює сю працю иньша студія тогож автора, видана разом з нею: Handel Krakowa w wiekach srednich na tle stosunkow handlowych Polski (Rozprawy wydz. hist. XLIV, 1908). Натомість публїкайії румунського історика N. Iorga, що появили ся в тім же часї, дали лише сировий матеріал, і я про них загдаю, говорячи про матеріали взагалї.



    З спеціальнїйшої лїтератури, яку зрештою цитую при поодиноких питаннхя в текстї, згадаю статї: Dubiecki Kaffa osada genuenska i jej stosunek do Polski XV w. (1885 передр. в Obrazy i studya histor., II), досить численна лїтература Качибея, викликана столїтнїм юбилеєм Одеси (див. на с. 608); статї Лучицького про вивіз рабів з Черноморя на Захід (див. на с. 21) і Пл поводу „дрогичинскихъ древностей", 1892 (Чтенія київські т. VI) — дещо про торговлю України з балтийським побережем; Яблоновского Podole u schylku XV w. (Ateneum 1880, III) — тут про торговлю з Волощиною.



    Для українського промислу, ремесла і сїльського господарства сих віків майже нема спеціальної лїтератури. В своїх працях по історичній ґеоґрафії й статистицї українських земель XVI в. (в варшавськім видавництві Zrodla dziejowe) Олекс. Яблоновский присьвячує дещо уваги й госплдарству поодиноких країв: найбільше дано йому місця й найстараннїйше оброблено сю сторону в його моноґрафії про західню Україну (Czerwona Rus, в т. XVIII ч. l Zrodla), меньше в моноґрафії про Україну (в т. XXII), ще меньше в томі присьвяченім Волини й Поділю (в т. XIX); також в його давнїйших статях: Starostwa ukrainne w pierwszej polowie XVII w. (Zrodla т. V, 1877) i Ludnosc rolnicza ziem ukraainnych do wojen kozackich (Ateneum, 1882, І). Ріжних сторін економічного житя дотикають моноґрафії Антоновича й В.-Буданова про міста, Антоновича й Новицького про селянство, В.-Буданова про кольонїзацію України в XV-XVI в. — в VII т. ч. II Архива Югозападной Россіи (Нкселеніе юго-западной Росіи оть 2-ой пол. XV в до Люблинской уніи). Спеціальнїйші працї — статї Любомірского Starostwo Ratenskie, wyjaek z historyi osad woloskich w Polsce (Bibl. Warsz. 1855, II) i Polnocno-wschodnie woloskie osady (ib. IV);



    Пулаского Gospodarka krol. Bony na kresach, 1878 (перпдр. в Szkice histor., І); мої: Економічний ствн селян на Поднїстровю Галицькім в половинї XVI в. на основі описей королївщин (Жере;ла т. Т, 1895), Економ. стан селян в Перемишльскім старостві в сер. XVI на основі оп. корол. (т. II), таке саме про королївщину сянїцьку (т. III) і львівську (т. VIII — всї отсї статї увійшли також в мої Розвідки й матеріали). Про ремесла і цеховий устрій — Lozinski Zlotnictwo lwowskie w dawnich wiekach, 1384-1640, 1889 (Lwow starozytny. І), СЂцинскій Матеріалы для исторіи цеховъ въ Подоліи (як низше, с. 604).



    Від коли західнї українські землї входять в склад Польської держави, а східнї й центральні — в. кн. Литовського, економіка й економічна полїтика сих держав стала незвичайно важним чинником в розвою торговлї й економічного житя українських земель, а з другого боку — ріжні сторони економічного житя України більше або меньше трактують ся в загальних оглядах, присьвячених економіцї сих держав. З них економіка в. кн. Литовського має лїтераутру дуже маленьку; з давнїйшого треба згадати Чацкого О polskich i litewskich prawach, 1800 (нове вид. 1861), з ріжнородними екскурсами по економічній історії, до яких і досї приходить ся звертати ся за браком новійших оброблень; Ярошевича Obraz Litwy (1844-5), де присьвячені осібні роздїли також торговлї й господарству; Очеркъ торговли древней Литвы (Памятн. книжка Гродненской губ. 1866); з новійшого — численні статї Леонтовича (вичислені в т. V с. 627), що зачіпають і ріжні питання з економічного житя; Любавского Областное дЂленіе и мЂстное управленіе в. кн. Литовскаго (господарство намістників-державцїв), Довнара-Запольского Государственное хозяйство в. кн. Литовского, т. І, 1901 (другого не було) — тут в звязку з історією державного господарства й оподатковання зібрано чимало інтересного матеріалу (в значній мірі й невиданого) взагалї для історії господарства в в. кн. Литовськім.



    Далеко богатша (але не лїпша) лїтература економічного житя й економічної полїтики Польщі. Полишивши на боцї економічно-публїцистичні брошюри XVI-XVII віків (перегляд їх в недавнїй працї Шельонґовского — як низше), вона починаєть ся працями польських учених і антикварів кінця XVIII в. — Ф. Лойка, котрого працї по історії цїн одначе зістали ся невиданими і лише почасти булии використані в пізпїйших працях, від Чацкого до Шельонґовского (про них спеціальнїйше брошюра: Felix Lojko jako ekonomista, Kp., 1885), Чацкого О litewskich i polskich prawach, 1800 і деякі поменьші працї йогож, видані пізнїйше: Uwagi nad stosunkami handlowemi Polski z obcemi mocarstwawi, O handlu Polski z Porta (передр. в Dziela-x), Суровєцкого О upadku przemyslu i miast w Polsce, 1810 i Uwagi o cechach, 1821 (Rocznik tow. przyj. nauk. Warsz.). Першу історію торговлї Польщі дав Єкель — F. Jekel Pohlens Handelsgeschichte 2 томи (в серії Pohlens Staatsyeranderung, т. V і VI), Відень 1809. Полишаючи меньше важне занотовую потім: Stawiski Poszukiwania do historyi rolnictwa krajowego (Bibl. Warsz. 1851, і в новім обробленню осібно, 1858) — книжка, яку за браком чогось новійшого й лїпшого приходить ся й досї уживати, не вважаючи на бідність її фактичного матеріалу. Те що появило ся потім по історії господарства, стоїть іще низше — се праця A. J. Rys dziejow gospordarstwa krajowego (розуміти — Польської корони) w zestawieniu z obyczajami naroda, od czasow pierwotnych az do ostatnich (Wydanie mlodziezy im. A. Mickiewicza, т. II, Краків, 1893) — безвартна компіляція, похвальна хиба гуманними ідеями, вложеними автором, і друга праця йогож Zarys obyczajow szlachty w zestawieniu z ekonomika i dola ludu w Polsce i Litwie, два томи, Kp. 1897-8. Вкликана першою з них статя Равіти-Ґавроньского Poglad na historye rolnistwa w Polsce, 1894 (передр. в його Sturya і szkice histor. II) під претенсійним сим титулом майже нїчого позитивного не дає, головно критикує ту працю. До історії ремесл і промислів також лише кілька слабких праць: Maciejowski Historya rzemiosl, rzemielnikow i rzemieslniczych wyrobow w Polsce od czasow najdawniejszych az do konca XVIII w., Варш., 1877. Kolaczkowski Wiadomosc o dawnych fabrykach w Polsce, 1810 (Przew. nauk i liter. і осібно) i O fabykach i rekodzielach w Polsce (Przegl. archeol.-bibliogr., 1881) і в новійшім і ширшім обробленню — Wiadomosci tyczace przemyslu i sztuki w dawniej Polsce, Kp., 1888 — не розвідка, а тільки збір відомостей і то дуже часто без вказання джерел. Згадаю ще новійшу популярну статейку Kowalewski Rozwoj rzemiosl w Polsce (Nasz kraj, 1906, ч. 5-15). Заповіджена праця С. Лєвіцкого Drogi handlowe w Polsce w wiekach srednich — здаєть ся не вийшла ще.



    Для історії цехового устрою тільки спеціальні працї про Краків (завдяки виданню тутешнїх цехових устав): Steslowicz Cechy krakowskle w okresie powstania i wrostu (Kwart. histor. 1892) i Pazdro Uczniowie i towarzysze cechow krakowskich od drugiej polowy wieku XIV do polowy w. XVII, 1900 і деякі дрібнїйші причинки як статейки Ющика в Przgl. tygodn. (Gospody czeladzi rzemieslniczej, 1869 й ин.); одинока загальнїйша праця про цеховий устрій в Польщі — звістна робота В.-Бкданова; поза тим належить звертати ся до праць по історії цехів в Нїмеччині, що служили взірцем для польських і українських земель, як Mascher Das deutsche Gewerbewesen von der fuhesten Zeit bis auf die Gegenwart, 1866; Stieda Zur Entstehung des dwutschen Zunftwesens, 1876; Schanz Zur Geschichte der deutschen Gesellenverbande, 1877; Eberstadt Magisterium und Fraternitas (Entstehung des Zunftwesens), 1897 (Forschungen hrsg. vоn Schmoller, XV) i Der Ursprung des Zunftwesens und der alteren Handwerkerverbandedes Mittelalters, 1900.



    Лїпше стоїть справа з історією торговлї — особливо з північною: завдяки тьму, що пруські міста концентрували в собі в дуже значній мірі вивозову торговлю Польщі XV-XVIII вв., історія пруської торговлї, розроблювана нїмецькими, ученими, богато зробила для історії торговлї Польщі. Такі особливо працї Затлєра по історії державної пруської торговлї, Лєшіна, Гірша, Лявфера по історії торговлї Ґданська, Естерпайха, Копманна, Кестнера по історії Торуня — вичислені вище на с. 182, 192-3; далї такі працї як Daenell Polen und die Hanse um die Wende des XIV Jhrh. (Deutsche Zeitschr. fur Geschichtswissenschaft, 1898, II), Rauprich Breslaus Haudelslage im Ausgange des Mittelalters, Виоцлав 1891, i Der Streit um die Breslauer Niederlage 1490-1515 (Schles. Zeitschr. 1893). Slaski Danziger Handel im XV jhrh. auf Grund eines Handlungsbuches geschildert, Гайдельберґ, 1905. В польській лїтературі статї Ставіского O stosunkach handlowych w Polsce (Bibl. Warez. 1860) i Handel w dawnej Polsce (Encyklopedya rolnictwa, III) — цїнна наведеними в нїй виписками з записей митних комор. Koczynski Osteropaischer Handel im XV Jhrh. (Jahrbuch. fir Nationalokonomie т. 39, 1879). Handel w dawnej Polsce, luzne kartki — Niwa, 1896. Згадана праця Кутшеби про торговлю Кракова. Ianowski Polska i Hanza do r. 1411 (Przeglad polski 1902, кн. II-IV). До історії торговлї — особливо ґданського вивозу навязує тапож новійша праця по історії економічного житя й економічної полїтики Польщі: A .Szelagowski Pieniadz i przewrot cen w XVI і XVII wieku w Polsce, 1902; сасостійного дає вона не богато й прикметами методичниси не визначаєть ся, але подає в приступній формі факти з історії експорту, змін цїн і економічної полїтики в Польщі XVI і XVII в.



    Спеціальних більших колєкцій матеріалів до історії економічного житя українських земель сих часів нема, як нема їх також для Польщі і в. кн. Литовського. Для XIV і XV в. приходить ся збирати відомости з одного боку — в кодексах, присьвячених економічній (і полїтичній) історії тих країв, з якими наші краї стояли в живійших торговельних відносинах (як Hansisches Urkundenbuch, Kodeks miasta Krakowa, Breslauer Urkundenbuch von. S. Korn, матеріалах для історії чорноморсько-оріентальної торговлї зведених в звісній працї Гайда Geschichte des Levantehandals і новійшій Schaube Handelsgeschichte der romajischen Volker des Mittelmeergebietes), з другого боку — в кодексах по історії наших міст і місцевостей з більше розвиненим економічним житєм (як Pomniki do dziejow Lwowa, Akta grodzkie i ziemskie) і загальнх корпусах документів (вичислені в т. V прим. 1). Для XVI в. дорогоцїнинми джерелами до пізнання економічного житя служать люстрації, інвентарі, поборові реєстри й митні книги; з виданого маємо для сього переписи київсьпих і волинських замків 1545 і 1552 р. в Zrodla dziejowe, т. VI і Архиві Югоз. Р. VII. І і II; люстрації 1564 і 1570 р. західньої України (Галичини й Поділя) в переважній части видані мною в Жерелкх до історії України-Руси т. I-III і VII, деякі части в Архиві Югозап. Рос. VII т. II і ч. VIII т. І; люстрації 1615-1635 р. видані Яблоновским в Zrodla т. V. Важні відомости для економічного житя містить з них особливо люстрація 1546 р. (люстрації XVII в., на жаль, без порівняння біднїйші). Інвентарів королївщин видано досї дуже мало й для економічного житя вони мають не однакову вартість; я користав між ин. з приладжених мною копій галицьких інвентарів першої половини XVI в. Інвентарів ріжних приватних маєтків з кінця XVI і першої половини XVII видано кілька десятків в Архиві Югозап. Рос. VI т. І, VII т. І, Памятниках кіев. ком. т. І і III, але се не богато і в порівнянню з тим, що заховало ся, і розмірнo до потреби в них для дослїду. Майже нїчого, на жаль, не видано з митних книг, і не знати навіть, чи заховаши ся вони в більшій скільности (з одної, яку мав я в руках, подав я відомости на с. 100). Колєкцію поборових реєстрів XVI в. видав Яблоновский в т. XVIII, XIX і XX Zrodla; для першої пол. XVII в. не видано майже нїчого. Для економічного житя українських міст дають іще дещо акти видані Антоновичем в ч. V т. І Архива Югозап. Рос.; витяги з львівських актів до історії торговлї для XV в. дав Кутшеба в цитованій працї, для XV і VXI N. Jorga Relatiile comerciale ale terilor noastra сu Lembergul (торговельні зносини волоських земель зі Львовом, Бухарест 1900) і Studii istorice asupra Chiliei si Cetatii-Albe (зносини з Кілїєю й Білгородом) 1900. Невелику збірку цехових актів з Поділя видав о. Сїцинський в Х т. подільського церк.-археол. товариства (Матеріалы для исторіи цеховъ в Подоліи). Се було б найголовнїйше.



    2.2. Чорноморська торговельна дорога XIV-XV в. Замки Каравул, Чорний город і Качибей (до с. 58-9).



    Сказане в текстї уважаю потрібним пояснити трохи близше, бо сї питання взагалї досить мало висьвітлені.



    Насамперед що до напряму дороги з західньої України на чорноморське побереже, то на напрям „татарської дороги" на Поділє вказують уже привилеї Коріатовичів для краківських купцїв, а з повною докладністю представляє її цитована вже грамота Ягайла з 1403 р. (Kodex m. Krakowa І ч. 101): на Львів їдуть до Волощини і Татарських країв, і ті що їдуть до Татар, зі Львова їдуть на Камінець, а на Волощину просто зі Львова (illis vero — qui Thathariam transire voluerint, ulterius per Podoliam et Camenecz... tranaitum deputamus). Дальші етапи сеї дороги — Тегинь і Білгород позволяє викомбінувати молдавський привилей з 1407 р. Маршрут: Камінець — Білгород — Кафа бачимо також в подорожі Ґільбера де Ляноа (див. т. IV с .315), Львів — Білгород і морем до Кафи — в пізнїйшій подорожі львівськогл купця Кодена (Hubert Pamietniki historyczne c. 11-13). Як посереднї стації Кутшеба (ор. с. с. 57) припускає Яси-Лопушно, але гіпотезу сю вважаю не тільки безпідставною, але (що до Яс) і хибною (Яси не по дорозї, а скручувати до них не було причини).



    Про побудованнє замку на крайнїй точцї сеї дороги — на Днїстровім лиманї, на новім, „порожнїм місцї, де не було анї дерева, анї каменя", оповідає як очевидець Ґільбер Ляноа, додачи, що замок був побудований меньше як за місяць, бо Ґедиґольд стягнув до сього 12 тис. людей і 4 тис. фіг дерева й каменя (1. с.). Що до Каравула, то під Рашковом виднієть ся й тепер дуже гарно заховане городище на високім надднїстряньскім разї, в видї чотирокутника з ронделями на трох рогах; проф. Антонович (на підставі автопсії) бачить в нїм прикмети фортифікацій XV в. (див. його розвідку про Каравул в Кіев. Старинї 1896, X, деякі доповнення до історії Каравула див. в моїй рецензії сеї статї в Записках т. XVI с. 6). Але такі прикмети в наших фортифікаціях не уставлені настільки певно, щоб на сїй підставі ми могли положити збудованнє сього замку на XV в. (а не пізнїйше), хоч текст надаоня 1442 і робить дуже правдоподібним, що тодї в Каравулї й иньших згаданих з ним місцях були замки. Грамота надає: castra nostra Caravul super Dniestr fluvio, Czarnigrad, ubi Dniestr fluvius dictus mare intrat, et Caczibieiow in litlore maris sita, cum omnibus oppidis, portibus, theloneis aquatibus et terrestribus et etiam solis (ґрунтами), villis et omnibus pertinentiis et coherentiis universis (Барское староство с. 26).



    Звертає на себе увагу, що перд побудованнєм замку на Днїстровім лиманї, що наступило 1421 р., Ягайло висилає збіже — розумієть ся з Поднїстровя, не до Білгорода, а до Качибея; се могло б піддавати гадку, що в Качибею польсько-литовське правительство стало твердою ногою скорше. Цїкаве, хоч і неясне, що в наведенім Чацким змістї спору Бучацкого з урядниками (спір сей мусить належати, судячи з змісту, до рр. 1442-4) є якась традиція про давнїйші часи Качибея, з перед ста лїт: утядники доводили, що пересипи, на яких вони ставили сторожу, не згадано в наданню 1442 р., а вона повстала від звиш ста лїт, завдяки морю: quia mаrе abstulit aliis, nostro vero dominio adiunxit (Чацкий II с. 200): чи не означало б воно традиції давнїйшого волтдїння, нїж XV вік? Ріжні здогади про минувшість Касибея й походженнє його назви (його звязували з фамілїєю подільських земян Коцюбів, з селом Кочубієвим коло Камянця) у Дубєцкого op. c. і в юбилейній лїтературі Одеси: Яковлевъ Къ исторіи заселенія Хаджибея, Од. 1789, Маркевичъ Городъ Качибей или Гаджибей, 1894 (Записки одес. істор. тов. XVI II). Пересип, про яку йде спір у Бучацкого, ототожнюють з нинїшнею одеською пересипю. Завважу ще, що в реєстріі Свитригайлових городів, де приходить і ся серія замків — Чорногород — Каравул, можна читати як одну назву: „Качубіїв маяк" і бачити тут і розясненнє наростка possessivi в сїй назві і вказівку на істнованнє тут маяка.



    Бучацкому сї замки дані були з застереженнєм права викупу для правительства, але вьни, очевидно, стратили всяке знаіннє й викуплені не були, як показує той факт, що при ревізії прав 1564 р. потомки Бучацких предложили сю грамоту як право на володїннє — хоч фактично в володїнню не були (див. згадану мою рецензію).



    Все сказане про слїди „пановання" Польсько-литовської держави на Чорнім морі та про стан і напрям торговлеьних доріг на Чорноморю в XIV-XV в. позволяє оцїнити, на скільки перебільшені й позбавлені історичної перспективи такі характеристики торговлї, які ми знаходимо в новійших польських працях, про „опертє о береги Чорного моря, панованнє над водяними дорогами, які йшли на полунде, було підставою заграничної торговлї Польщі в XIV і XV; торговля ся переважно мала характер транзитовий, себто більшу частину товарів лише перевожувано через Польщу зі Сходу на Захід і навпаки. Але стрічаємо — особливо з XV в. і слїди торгу вивозового або безпосереднього обміну продуктами між Польщею і краями положеними над Чорним і Середземельним морем" (Szelagowski Pieniadz c. 53). Можна говорити про слаабі і невдалі проби опертя о Чорне море — головно в першій чверти XV в., але нїяк не можна сказати про панованнє на тих водних дорогах. Польські історіозофи новійших часів навіть в окурації Казимиром Руси бачуть тенденцію опанувати береги Чорного моря. Як то близько і легко було тодї з Галича до Чорного моря!



    3. Національний склад і відносини людности України.



    Культурна еволюція українських земаль від середини XIV до середин XVI дуже мало дотепер займала дослїдників Тільки з розбудженнєм нового духового житя, в останнїй чверти XVI в. вона притягає до себе їх увагу і хиба ретроспективно кидають вони часом оком в попереднї часи. В сфері відносин національних два питання досї тїшили ся увагою дослїдників одно — се становище православної релїґії й православних під польсько-литовським режимом — справа, трактована звичайно принагідно і спціальною лїтературою представлена досить слабо (вона вказана в прим. 10 в томі V), друга — участь ріжних етноґрафічних елєментів в кольонїзації України. На сїм питанню стрічали ся традиційні погляди польської історіоґрафії на кольонїзацію українських земель польськими елєментами з критикою українських істориків. Перша така серіозна полєміка мала місце уже в 1850-х рр. коли на статю Грабовского (уміщену в Записках о Южной Руси Кулїша п. т. О причинах вражды между Поляками и Украинцами в XVII вЂкЂ), де той принагідно згадав і ті кольонїзаційні заслуги Польщі, виступив Максимович зі статею під таким же титулом (О причинахъ взаимного ожесточенія Поляковъ и Малороссіянь, бывшаго въ XVII вЂкЂ. Рус. БесЂда 1857, IV, передр. в Собранії Сочиненій), і дав ряд важних критичних заміток до сеї справи, застерігши ся в кінцї,-що історія кольонїзації ще вимагає „нового деталїчного студіовання, як і вся взагалї історія України в три перші епохи її житя від Батиєвого походу" до Хмельниччини. Таке детальне студіованнє було підняте двадцять лїт пізнїйше Ол. Яблоновским з польської сторони і Антоновичом та В.-Будановим (що перейняв сю роботу по тім, як Антонович відсунув ся від київської археоґрафічної комісії) — зіс торони українсько-росийської. Яблоновский присьвятив сїй справі ряд розвідок в передмовах до видавництва Zrodla dziejowe — в т. V (Starostwa ukrainne w pierwszej polowie XVII т.), VI (Opis zamkow), XVIII (Rus Czerw0na), XIX (Wolyn a Podole), XXII (Ukraina), і окремі статї (Podole w schylku wieku XV — Ateneum 1880, VI-VIII, Zasiedlenie Ukrainy w epoce litewskiej — ib. 1891, Etniczna postacc Ukrainy w epoce zjednoczenia jej z Korona — Kwart. hist. 1893). В.-Буданов умістив три ширші вступні розвідки в т. I-III части VII Архива Югозап. Россіи (Населеніе Югозап. Росіи отъ пол. XIII до пол. XV вЂка, Населеніе Югозап. Росіи отъ второй пол. XV в. до Люблин. унїї. Кому принадлежитъ главная роль въ дЂлЂ заселенія Украины въ концЂ XVI и нач. XVII в., 1886-1905). При тім обидва дослїдники в своїх розвідках робили собі обопільно критичні й полємічні замітки. Головним тереном, на який звертали вони увагу, тому що він був головним objectum litis, була східня Україна — надднїпрянська й побожська і що до нрї згадані дослїдники старали ся дати можливо докладну аналїзу людности — головно по люстраціям середини XVI віку. Але в статях про Галичину й Поділє (західнє) Яблоновский також порушив питаннє про етноґрафічні елєменти в складї місцевої шляхти. Для Галичрни се питаннє порушив недавно також Лозіньский в книжцї Prawem і lewem, т. І, 1904, а Ів. Крипякевич дав інтересні спостереження спеціально про Львів (Русини властителї у Львові в першій пол. XVI в. (в Науковім збірнику присьв. М. Грушевському) і Львівська Русь в першій пол. XVI в. (Записки т. LXXVII-LXXIX). Для східнього Поділя деталїчну аналїзу що до складу тутешньої шляхти зробив я в своїй книзї Барское староство (1894). Антонович давнїйше ще зробив подібну аналїзу (меньш деталїчну, щоправда) для шляхти овруцької (в ч. IV Архива Югозападной Россіи, 1867); у вступі до тогож тому сумно звістний Юзефович, тодїшній голова київ. археоґр. ком., видав катальоґ правосл. шляхетських родів, з показаннєм, коли вони звістні в останнє як православні, і коли виступають як католики; катальоґ тяжкий до користання, бо списаний без усякого порядку імен, але показання дані з означеннєм джерел (правда — часто другої руки). Небезінтересно б було дати нову, переглянену й доповнену редакцію такого катальоґу. Як бачимо, до тепер, з виїмком східньої України (і то лише певного часу — середини XVI в.), головно звертано увагу на верству шляхетську, а було б інтересно на підставі приступного нам тепер матеріалу прослїдити і склад міщанства, чужі домішки між селянством, вкінцї — детталїчнїйше вислїдити процес всякання чужих елєментів в саму верству шляхетську. Правда — се не легко, бо джерела не всюди дають для сього матеріали, а напр. імена тільки почасти мають такі характеристичні прикмети, що можуть тут служити; але в приближенню завсїди можна виробити собі суд про етноґрафічні відносини.



    4. Гербові ґрупи західно-української шляхти (до с. 241).



    На сї ґрупи недавнїми часами звернув увагу Яблоновский (ор. с. с. 334-342); він начислює до 50 родів гербу Сас, що фіґурують головно на підгірю від Коломийщини до Сянніччини, а більші ґрупи їх виступають в Жидачівщинї й Самбірщинї; се герб спеціально дрібно-шляхетський, а родові лєґенди виводять його зза Карпатів. за часів кн. Льва (Niesiecki sub vосе); розміщеннє гербових гнїзд справдї до певної міри відповідає „волосьікй" кольонїзації підгіря, що також ішла зза Карпатів, але тільки до певної міри (
    Страница 53 из 55 Следующая страница



    [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ] [ 51 ] [ 52 ] [ 53 ] [ 54 ] [ 55 ]
    [ 1 - 10] [ 10 - 20] [ 20 - 30] [ 30 - 40] [ 40 - 50] [ 50 - 55]



При любом использовании материалов ссылка на http://libclub.com/ обязательна.
| © Copyright. Lib Club .com/ ® Inc. All rights reserved.