Михайло Грушевський ТОМ VIІ. КОЗАЦЬКІ ЧАСИ — ДО РОКУ 1625 Страница 149

, і признавали, що нема лїпшого війська над лядське, а по нїм запорозлке", записує польський дневник. Другого дня новий гетьман з старшиноюю приїздив до польського табору; Конєцпольский витав їх і частував. А другого дня, відслуживши мшу, військо польське рушило назад, тоюж дорогою. Перейшовши Рось, Конєцпольский визначив своїм полкам становища на зиму, і поїхав до Бару до дому. Комісари розїхали ся теж 22).



З тріумфом був відісланий королеви папіровий трофей сеї довго пляновангї кампанїї — протокол комісії. Зброєю вимушено у козачини, що сама вона перечеркнула свій рахунок за хотинські послуги і подвиги, за які так багато сподївала ся, за які так багато її обіцювано.



Змушено її замовчати про свої найосновнїйші домагання, відступити від того що признавала вона елєментарними висогами свого істновання.



Фізично не можливо було втиснути в рами реєстру всїх старих, довгооїтнїх козаків, що брали участь у стількох кампанїях для річипосполитої, на її заклик. Фізично не можливо було прогодовувати ся тому війську, яке річпосполита хотїла задержати в своїй службі, коли овно зрікало ся заграничного заробітку і заразом не діставало нїяких домашнїх джерел утримання.



Нїчого! Від козачини вимушено се. Вона мусїла істнувати для потреб річипосполитої, нїчого їй не коотувати, і нїчим не давати відчувати свого істновання.



Жити надїєю на марну платню, що звичайно не виплачувала ся. Пробувати „поза волостю", так щоб і дома її не було чути, і сусїдні держави не відчували її істновання. При всїй реальности сього істновання знайти собі якусь над — натуральну сферу, четвертий вимір геометричний.



Польські державні і воєнні мужі осягнули се. Неможливе стало можливим.



В протоколї принаймнї.



Се був оден з типових паперових і атраментових тріумфів, що розроджували ся потім звичайно морями крови, біди і злоби.



Прпмітки



1) Дневник — Zbior c. 149-152, Журковский с. 97-8.



2) Журковский, вихваляючи подвиги свого колєґи Хмєлєцкого, занадто рожево представляє його успіхи.



3) Дневник каже, що військо зостало Потоцкого і Тишкевича ubiezpieczonych nieco koxackimi traktatami; сї слова дослїдниик перекладали так, що мовляв сї полки зміцнили свої позиції на козацький спосіб. Переклад, думаю, не можливий.



4) Wiele piechoty niemieckiej poginelo, i koni sila nastrzelali, takze kawaleriey zacney padlo niemalo, записують Pamietniki do panow. Zygmunta III, I c. 124. Gdzie i z naszey strony krrw lac sie musialy y towarzystwa kilkanascie (!) z naszych zfinelo y rotmistrz koazcky pan Rogowski, koni takze sila barzo nastrzelano i nazabiano — сучасна записка, Публ. бібл. F. IV 96 л. 43.



5) Дневник — Zbior с. 152-6, тамжр листи Мясковского і Конєцпольского с. 164-5, 228-9, Журковский с. 99-100.



6) Zbior, с. 175-7.



7) Ibid. c. 157.



8) Ibid. c. 199.



9) Zbior с. 200, доповняю й поправляю деякі ймення по рукоп. Публ. бібл. № 241 с. 624 Тут сей реєстр послів виглядає так: Piotra Odinca, Iana Larzia, Lwa Barute, Iana Buczynskiego, Andrzeia Kudinowskiego, Mikolaia Bolbosa, Iwana Horuskiewicza, Stephana Mikytucza, Bohdana Passyne a Iwana Pekaczewskiego.



10) Zbior c. 199-207, Zrzodla II c. 180, Zurkowski c. 101.



11) Zbior c. 208-16, Z8rkowski c. 102.



12) Zbior c. 159, 229.



13) Ibid. c. 158.



14) З датою 5/ХІ; чи се показує, що деклярація була вислана другого дня, чи тут недокладність в датї, тяжко сказати.



15) Zbior c. 218-222.



16) Старшинї плата така: старшому 600 зол., двом осавулам по 150, обозному, писарю і сущї військовому по 100, 6 полковникам по 100, осавулам полковничим по 50 зол., 60 сотникам по 50 зол. Роспись дуже інтерресна, бо вказує на дальші факти еволюції козацького устрою: перехід полку від пятисотного до тисячного контінґенту, дальша орґанїзація інституту ґенеральної старшини, дуже близька вже до часів Хмельниччини (судя військовий, повисшеннє значіння писаря, роздїл осавулів генеральних від полкових, отамани вже між старшиною не фіґурують).



17) Так очевидно треба розуміти досить неясну стилїзацію комісарських постанов: Starszemu, ktorego k. mc.s przez hetmanow koronnych z posrodka ich samych obranego podawac beda, особливо як порівняти з попереднїми словами про затвердженнє Дорошенка.



18) Zbior c. 232-3.



19) Zbior c. 230-241, теж в Архиві III. І ч. 78.



20) Неприємно мусїли звучати для козаків фрази: iz przez szable zа nastapieniem woyska koronnego znacznie sa pokarane, tym ktorych szczescie i wola boza od tey kazni zaslonila, iz i ostatek krwie swoiey, przy ktorey Rpta ich zostawila, na odwagi i uslugi Rptey ofiaruja y obowiazuja, cale imieniem i. k. m. i rptey odpuszczamy.



21) Imieniem pana Michaila Doroszenka starszego woyska i. k. n. Zaporoskiego za prosba iego, iz sam pisac ne umial, Jan Raczynski mp. podpisuie sie. Imieniem wszystkiego woyska Zaporoskiego przy bytnosci starszych podpisuie Sawa Burcewsky pisarz woyskowy. Ся підпись, звісна в численних копіях „комісії 1625 р." (в рукоп. Публичної біблїотеки, № 29, 96, 175), опущена в виданнях її (тільки з Маркевичової історії цитує її видавець в Zrzodla-х т. II с. 189). Підпись писаря читаєть ся різно — Sawuy Buczewsky також; очевидно се помилка.



22) Zbior VI с. 158-160.



ПРИМІТКИ



1. Лїтература суспільно — економічних і кольонїзаційних обставин східно-українського житя XV-XVI вв. 2. Початки козачини. 3. Остафій Дашкович і Предслав Лянцкороньский. 4. Поетична традиція про козачину. 5. Баториєва реформа. 6. Лїтеоатура козацьких рухів 1590-х років. 7. Козачина в перших двох десятиллїтях XVII в. 8. Київське культурне і церковне житє перших десятилїть XVII в. і відновленнє православної єрархії. 9. Лїтература дь історії козачини 1620-1625 р.



1. Лїтература суспільно — економічних і кольонїзаційних обставин східно-українського житя XV-XVI вв.



На сї ткми писало ся чимало, головно для XVI в. — його середини і другої половини — що до кольонїзації, етноґрафічного складу, дещо теж про оборонність, дороги і зносини Сх. України в звязку з історією торговлї і кольонїзації; я вичислив се в VI т., в прим. 1 і 3. Потім в сї питання входять працї по історії почарків козачини — я вичисляю се низде в прим. 2. Найбільше для образу східноукраїнського житя дають з того статї Яблоновского в V і XXII т. Zrodla dziejowe (до сеї останньої див. критичні поправки мої в Записках т. XVII і В. Буданова у вступній статї ч. VII т. III Аръива Югозап. Россіи), матеріал про Заднїпровє також в статї Zadnieprze, в Slownik geograficzny (переклад в Кіев. Стар 1896) 1), і статя В.-Буданова у вступі до ч. VII т. II Архива Ю. З. Россіи. Вони одначе обговорюють тільки деякі сторони східно-укрмїнського житя, яке нас тут займає. Яблоновский при тім дуже уймає свому викладови не цитуючи своїх джерел, а В.-Буданов поза своїм актовим матеріалом розпгряджає дуже скупим історичним апаратом і залюбки уживає напр. такого не певного джерела як Стрийковский. Загальний, хоч короткий образ східно-українського житя мала своєю метою дати праця проф. Антоновича: Кіевъ, его судьба и значеніе XIV по XVI стол. (1362-1569) (в Моноґрафіях), але матеріал, яким розпоряджав він, розмірно невеликий, а в загальних поглядах чимало субєктивизму. Кілька доповнень (на підставі трибунальської виписи з документами родини Олехновичів) подав Н. Стороженко п. т. Къ исторіи г. Кіева и его окрестностей въ XV-XVI вв. (К. Стар. 1892, ІІ) 2). Загальний образ східнополвдневої України хотїв дати Пулаский в статї Dzikie pola (1877, передрукована в його Szkice i poszukiwania) — тепер вона уже перестаріла. Історично-ґеоґрафічний опис терену полудневої України дав Еварницький в книзї Вольности Запорожскихъ козаковъ 1890, досить богатий матеріалом, але слабо оброблений. Про оборонність східної України моя перша робота: Южнорусскіе господарскіе замкр в пол. XVI в., 1890 3). Про татарські напади й спустошення — статї Пулаского про польсько-татарські відносини: Stosunki z Mendli Gireiem, 1881, Machmet Girej, chan Tatarow perekopskich (Szkice ІІ); вони дають історію татарських спустошень до р. 1523. До історії адмінїстрації недавнї працї — Довнар-Запольского: Украинскія староства въ первой половинЂ XVI в. (Архивъ Ю. З. Р. VIІІ. V) і Яковлева: Намістники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінцї XV і в XVI вв. (Україна кн. IX).



2. Початки козачини.



Козачина й її початки мають свою давню і довгу лїтературу. Явище се — голосне, ефектне, найбільш ефектне з усього українського житя дотеперішнього, здавна притягало до себе увагу чужинцїв і вони старали ся по силї вияснити також історію появи сього ориґінального козацького елєменту. Починаючи від останьої чверти XVI в. появляєть ся рядд овших або коротших заміток, екскурсів, трактатів по історії козачини й її початків. Не претендуючи на абсолютну повноту (яка б кінець кінцем мусїла хиба зійти на вичисленнє всїх згаодк про козачину), я винотую тут що важнїйше, ширше, інтереснїйше в старих друках. Зачинаю від Йоах. єБльского О Kozakach, в VI кн. хртнїки М. Бельского, під р. 1574 (вид. Туровского с. 1358-1361), писане в 1590-х рр., оперте по части на Сарнїцкім (Descriptio veteris et novae Poloniae 1585, сї місця вказані в недавнїй працї Стороженка Стефанъ Баторій и днЂпровскіе козаки, с. 267 і далї). Далї „Гваґнїна“ О kozakach nizowych ktore pospolciie zaporozkimi zowiemy, в розширенім польськім виданню його Sarmacya Europejska, 1611 (вид. Туровскьго с. 220-4); він переповідає Бєльского. На підставі його і Бєльского зложена українська статя О началЂ козаковъ — одна з кінцевих статей Густинської компіл. (Пол. собр. лЂтоп. II с. 367-8). Замітки Б. Папроцкого в Ogrod kroleski, 1509, л. 56. Старовольского Eques Polonus, 1628, с. 51 De Coxachis Zaporosensibus. Петриція Rerum in Polonia ac praecipue
Страница 149 из 156 Следующая страница