ntation Rev.- 1973.- V. 16.- Р.196-217
Примітки
1) с. 20-1.
2) Як читаємо її у Стрийковского с. 397.
3) Так у Ніґельмана: „въ самомъ началЂ 16 столЂтія одинъ изъ украинкихъ жителей и уроженецъ города Овруча, именемъ Дашкевичь, назвавшись хетманомъ, собралъ нЂсколько одноземцевъ своихъ, наименовавъ ихъ козаками, именемъ отъ Татаръ заимствованнымъ (і воював з Татарами), за что въ 1505 г. испросилъ отъ короля польскаго Жигмунда перваго земли въ кіевскомъ и браславскомъ воеводствахъ для пространнЂйшаго оселенія сихъ воиновъ” (с. 14); теж в Переписи, вид. Білозерським. Відси потім дата 1500 р., як початок гетьманства (як в історії Маркевича). На хронольоґізацію, хоч дата походу Лянцкороньского була вже поправлена, все таки впливала стара дата 1506 р., і тим очевидно поясняєть ся, що Дашкевича посунено на самі початки XVI в., і його привилей положено на р. 1505.
4) Про вагання в сїй справі див. в прим. 3.
5) Розумію головно оповіданнє Старовольского — наведене в прим. 3.
6) Памятники снош. съ Литов. госуд. І с. 23. Згаданогр тут Богдана, провідника нападу, Каманїн (с. 62) і Яковлев (с. 343) вважають кн. Богданом (Глинським). Се трудно думати: по перше — дуже він не гонорно тут названий, без титулу, по друге — чому він виступав би на чолї воєводиних людей, а не своєї власної дружини?
7) Яоквлев в своїй розвідцї про черкаських намісників (с. 344) наводить записку з 1488 р. про наданнє пушкарю черкаському і по нїй „там же князю Богдану Федоровичу 10 коп. грошей з листа (чит.: мита) в Кіе—; але се „там же” мабуть вказує не на Черкаси, а на місце надання. Помиляєть ся д. Яковлев, кажучи, що кн. Богдана взяли Татари в неволю: в реляції татарській, ним вказаній, про се нема нїчого.
8) Памятники снош. съ Крымомъ І с. 194-6.
9) Як вище, с. 85.
10) Polusz miles ruthenus insignis — під р. 1508 (с. 35).
11) Polusz Rusak, slawny kozak — під тим же 1508 р. (с. 950).
12) Див. вище, с. 25.
13) Документы арх. юстиціи І с. 523.
14) Акты Ю. З. Р. II ч. 117; про ріжні баламуцтва про Дашковича див. прим. 3.
15) Памятники снош. съ Лит. гос. І с. 447-8, 470, Воскр. I с. 24.
16) Памятн. снош. съ Лит. гос. I с. 469-70.
17) Литов. Метрика I с. 770-1.
18) Див. в т. IV 2 с. 486.
19) Acta Tomiciana XI с. 233.
20) рПо се у Карамзїна VII с. 78 (без показання джерела воно не звісне й досї).
21) Бєльский с. 1055 і 1059, пор. записку сучасного дневника про приїзд Дашковича на сойм в Monum. Poloniae V с. 899.
22) Архивъ Ю. З. Р. VIII. V ч. 6-7. II с. 367-8.
23) Див. вище с. 32.
24) Ваповский с. 218.
25) Всїх їх біоґрафії у Старовольского Sarmatiae bellatores, але ртиоричні й дуже бідні реальним змістом
26) Sarmatiae bellatores вид. 1631 розд. LXXVII. В наших часах сї старі комплїменти, переслоивши їх ще більше (за Кулїшем), повторив Еварницький: у нього Лянцкороньский „извЂстенъ былъ какъ лучшій полководецъ своего времени, много путешествовавшій по разнымъ странамъ Европы и Азіи, изучившій всЂ боевые пріемы лучшихъ европейскихъ и азіатскихъ полководцевъ” (Исторія запорож. казаковъ II с. 9-10).
27) Видавець його мемуарів Любомірский знав його зр ахунків ротмістром на Поділю від 1537 р. (Bibl. Warszawska, 1866, III с. 47). Про його дїяльність як барського старости див. мою книгу Барское староство с. 100 і далї.
28) Вид. Туровского с. 1085.
29) Див. вище с. 64.
30) Його оповіданнє нааведене вище с. 63-4.
31) Збірка документів про сей напад 1545 р. (з Acta Tomiciana) видана Е. Барвіньским в Записках т. XVIII ч. 2.
32) Окрім згаданої збірки з Acta Tomiciana, маю в руках ще оден документ, який показує, що кн. Сангушко дїйсно був скомпромітований в тім епізоді: Testimonium genorosi Bernardi Prethwicz capitanei barensis contra Demetriuni filium ducis Chwiedori Wlodimirski. Sigismundus etc. Significamus tenore praesentium etc., quod constitutus personaliter in praesentia nostra regia generosus eBrnhardus Prethwicz statuit testem generosum Hyeronymum Szyenyawsky palatinidem belzensem personaliter coram nobis, qui testimonium praestitit praesensque adfuisse se dicit, quando praedictus generosus Bernardus Prethwicz ostendit literas serenissimi domini regis junioris nobili Demetrio, filio ducis Chwiedori Wlodimirski, quibus sua majestas serio prohibuerat onibus capitaneis, in confiniis agentibus, ne vel ipsi ad rapinas aegendas in Oczakow aut alia caesarea Thurcarum dominia descenderent aut proficiscerentur, aut homines quoscunque mittere auderent. Quas tum literas ipse Prethwicz dicit, quod Demetrius negabat se vidisse aut sibi per ipsum Prethwicz esse oblatas vel ostensas. Insuper dux Demetrius Wiszniowieczki et nobilis Ioannes Hrynko coram nobs per literas sub sigillis eorum sunt testati ejusmodi literas et prohibitionem severam serenissimi domini regis iunioris praefato Demetrio esse per praedictum Prethwicz ostensas et explicatas, quod idem personaliter probare se submittunt aut coram nobis aut serenissimo domino rege iuniore filio nostro charissimo, quando illis a nobis aut serenissimo domino rege iuniore locus et tempus data fuerint et praescripta, — harum testimonio literarum quibus sigillum nostrum est subimpressum. Datum Сrасоvіае feria sexta in octava visitationis virginis Mariae anno Domini millessimo quingentesimo quadragesimo sexto rebni vero nostri quadragesimo. Relatio magnifici Thomae de Sobota regni Poloniae canicellarii (Метрика Коронна кн. 70 л. 605). Тут виступає, як бачимо, цїла компанія пограничників, що фіґурує і в записках Претвича: кн. Федор і його син, сини Мик. Сенявского, кн. Дмитро Вишневецький; тільки як в записках Претвіча вони представляють ся приятелями-товарищами, то тут, супроти гнїву короля, сердечно спихають оден на другого вину.
33) S panstwa wassego s Polski z nikotorich zamkow przotkiem z Braczlawia Izaczko, a Masslo z zamku tess wassego s Cerkass na imie Karp, Jan Dersko — су s Czerkassow y s Kiowa, y z innich zamkow nyektorzi panowie ssami w glowach, przodkem Prethwicz, Wlodimierski, Pronski, y z innich panow roszkazania ci bendacz glowami, sprawiwssi ssobie trzidzieisczi y dwie szaiky, woda przissli... pod zamek nasz Oczakow — ibid. ч. 8. Як бачимо з усього, Турки мали про орґанїзацію походу досить докладні відомости.
34) Nad ktoremi byl Biernaszewski z kosakiem z Tarszem — так в виданню (l. c. c. 58); очевидно треба читати: ztarszem або starszem. „Старший козацький” кількадесять лїт пізнїйше вже звісний нам як, офіціальна, назва козацького ватажка.
35) An. Lubieniecki Poloneutichia c. 30.
36) с. 15
37) Напр. листи Баторія 1578-9 (Acta Steph. Batorei ч. 168, 189, 192) — Molojcom Zaporoznym; лист Язловецкого (Listy S. Zolkiewskiego ч. 12): Panowie Моlоdсzу; лист Кр. Зборовского: Zacne rycerstwo! (Pauli Pamietniki do zycia i sprawy Sam. i Kr. Zborowskich c. 43, i т. д. — див. ще низше.
38) Архива Ю. З. Р. VII. II с. 221-2, VIIІ. І с. 137-8, 222-3.
39) Zrodla dz. т. XX c. 144.
40) Записки т. LXIII, ор. c. ч. 8, Книга Посольская I с. 20 і 35, Zrodla dziejowe VI с. 122, Архивъ Ю. З. Р. VIII. V ч. 26.
41) „Роти” — як „Щурова рота” згадана в наведенім вище черкаськім епізодї коло р. 1503, очевидно не були ротами спеціально козацькими: нема тут їх слїду протягом цїлого XVI віку.
КОЗАКИ І КОЗАКОВАННЄ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНЇ XVI .В ВІДНОСИНИ ДО КОЗАЦТВА МІСЦЕВОЇ АДМІСТРАЦІЇ Й ЦЕНТРАЛЬНОГО ПРАВИТЕЛЬСТВА: ПОЛЇТИКА ПРАВИТЕЛЬСТВА СУПРОТИ КОЗАЧИНИ В 1-ІЙ ПОЛ. XVI В., ПРОЄКТ КОЗАЦЬКОГО НАБОРУ 1523/4 Р., ПРОЄКТ ДАШКОВИЧА 1533 Р.; ТАТАРСЬКІ ЖАЛЇ НА КОЗАКІВ, СКАРГИ ТУРЕЦЬКІ І ПРАВИТЕЛЬСТВЕННІ ЗАХОДИ КОЛО ПРИБОРКАННЯ КОЗАЧИНИ, ЦИРКУЛЯР 1541 Р.
Уже з кінцем XV в. зачіпки козачини з Татарами, Турками, Москвою й скарги на них від тих правительств починають звертати на неї увагу правительства польського, а особливо литовського. Ми бачили вже, як напад козаків в 1504 р. на татарский караван з послами й купцями спинив посольство ханське для уложення угоди, і литовське правительство, що безмірно бажало якось ту угоду склеїти, для придобрення ханови наказало своїй українській адмінїстрації ужити як найгострійших способів против участників сього ненаручного інциденту. Їм поручено було відшукати заграблене й сильно покарати участників, і староста черкаський справдї не тільки повідшукував ріжні річи, але й половив ріжних участнпків — ходив навіть оружною експедицією для того в степи. Посадив одних до вязницї, иньших карав на смерть — принаймнї коли вірити запевненням литовського правительства та донесенням, які дістали в Криму з Черкас. В дїйсности сї нагінки не були може так суворі й гострі, й багато з того могло бути зроблено „про око”, як робило ся й пізнїйше: не в інтересах сеї української адмінїстрації було занадто приборкувати козаків, і то ще на потїху неприятеля „поганина”.
При кожній нагодї ся адмін їстрація не залишала поясниии правительству свій улюблений принціп, що розвій партизанської війни з Татарами являєть ся одиноким пострахом і способом стримання Татарів, та підчеркнути цїнність, япу мають козаки в орґанїзації такої степової війни з Татарами і оборони від Орди. Результатом таких представлень було рішеннє вел. князя навербувати з козаків пограничний корпус для сторожі шляхів і перевозів від Татар. Я згадував уже про се. В груднї 1524 р. в. кн. Жиґимот, піддаючи радї вел. князївства з нагоди близького сойму ріжні гадки й проєкти до обдумання, між иньшим пригадував справу навербовання козаків. „Писали ми вже перед тим вашим милостям, щоб ви наказали державцю річицькому Семену Полозовичу і Криштофу Кмитичу зібрати козаків і піти Днїпром на низ на службу нашу; і ми казали їм дати ,,на страв
Страница 28 из 156
Следующая страница
[ 18 ]
[ 19 ]
[ 20 ]
[ 21 ]
[ 22 ]
[ 23 ]
[ 24 ]
[ 25 ]
[ 26 ]
[ 27 ]
[ 28 ]
[ 29 ]
[ 30 ]
[ 31 ]
[ 32 ]
[ 33 ]
[ 34 ]
[ 35 ]
[ 36 ]
[ 37 ]
[ 38 ]
[ 1 - 10]
[ 10 - 20]
[ 20 - 30]
[ 30 - 40]
[ 40 - 50]
[ 50 - 60]
[ 60 - 70]
[ 70 - 80]
[ 80 - 90]
[ 90 - 100]
[ 100 - 110]
[ 110 - 120]
[ 120 - 130]
[ 130 - 140]
[ 140 - 150]
[ 150 - 156]
