Михайло Грушевський ТОМ VIІ. КОЗАЦЬКІ ЧАСИ — ДО РОКУ 1625 Страница 75

представити в цифрах. Даремно король поясняв, що тут входять в гру святі права власности шляхти. „Не може король відібрати у кого небудь права власности, виймаючи підданих з послушности їх панмм — він панує над вільним народом” 34), казав він. Але козаки не могли порозуміти сеї аксіоми шляхатського права, і далї просили, а не можучи допросити ся — фактично не хотїли піддати ся сїй нормі.



Від другого десятилїтя XVII в. справа козацької юрисдикції по маєтностях приватних стає на довгі лїта предметом спору: вічні ухвали, вічне витяганнє її показує, що козаки не мирили ся з сим принціпом і однаково не піддавали ся панській власти і юрисдикції як по королївщинах, так і по маєтностях приватних. Для всеї козачини, незалкжно від офіціальних обмежень, і незалежно від місця пробутку доконче хотїли вони мати одно козацьке право і оден козацький устрій.



Примітки



1) Gdyz to chlopstwo, ktore z przyrodzenia narodowi szlacheckiemu nie jest przyiazno, moze sie y czego inszego gorszego, bedzie, li zanedbane, p0wazic. Матеріали до гетм. Сагайдачного в київ. Чтеніях. XV c. 147.



2) Ale i wzgledem naszego wlasnego domowego strachu i niewoli, ktora od swoich ze wlasnych chlopow cierpimy, gdyz predko na nas ta tempestas eruptura est rozney religiey y wzdecia tych ludzi — Listy ks. Zbaraskiego 77.



3) Imminet beli servilis periculum.



4) Жерела VIII с. 179 (уривок у Кулїша Матеріали с. 102, з хибною датою).



5) Sprawy wojenne с. 155.



6) Архивъ Ю. З. Р. III. І ч. 11.



7) Listy ч. 41.



8) Архивъ III. І ч. 22 ( Listy c. 39).



9) Лист Лободи з 1596 р. (Listy ч. 42), лисст Саська з 1595 ib. ч. 40.



10) A chleba soli w tym kraju zabraniacz ne racz, gdyzechmy nie iest przeciwni zwierzchnosci iego krol. mci naszego msciwego pana, tudziesz y roskazaniu wmci i wiemy iako mamy powazac msciwa laske wmci naszego msciwego pana — l. c.



11) Жерела VIII с. 165.



12) Pisma zopkiewskiego c. 285.



13) Жерела VIII с. 176-7



14) Kozackich domow ktorzy niechca byc pod posluszenstwem.



15) Архивъ Ю. З Р. VII I с. 290.



16) Zrodla dz. XX с. 54.



17) В Архиві: ktorych wiecey 7 osiedli kozacy, се 7 мабуть вийшло через непорозуміннє, в Zrodla dz. V с. 104 його нема, і пор. тамже с. 106.



18) Архивъ VII с. 308.



19) Zrodla dz. XX с. 54.



20) Ibid.



21) Архивъ Ю. З. Р. VII. І с. 312-3.



22) В виданім, текстї 500, але очевидно помилка, пор. цифри 1622 р. (70 послушних і 120 непослушних).



23) Архивъ Ю. З. Р. VII І с. 313-4.



24) Zrodla XX с. 54.



25) Комісарський проєкт 1617 р., як низше.



26) Архивъ Ю. З. Р. VII. І c. 316.



27) Zrodla V с. 131 (цифра козацьких домів 150 тут, очевидно, хибна, Канїв не міг разом мати несповна 300 домів всього (140 послушних).



28) Zrodoa dz. V с. 132 і. 136.



29) Vo. legum II c. 401.



30) Постанови 1607 р.: ustawujemy, aby ludzi swowolni, kozacy zaporozcy w dobrach naszych mieszkajacy iurysdycyey stafostow naszych y podstaroscich ich, a ktorzy w dobrach panow tak duchownych iako y swieckich, tedy iurysdycyey panow dobr onych podlegali (Volum. legum II c. 447). Постанови 1609 р., з покликом на постанову 1607 р.: iednak mimo t konstytucya y dawne zwyczaie wielkie bezprawie y swywola ci kozacy czynia, (nie) tylko to zwierzchnosci starostow naszych у раnоw swych nie przyznawaia, ale hetmany swe y insza forme sprawiedliwosci swey maia i низше: Miasta tez nasze y mieszczanie chcemy aby sie pod ich jurysdykcye nie podawali y synom swoim tego czynic nie pozwolali (c. 465). Пор. конст. O swywoli ukrainnej 1607 р. (с. 443, див. ще низше).



31) Жерела VIII с. 174.



32) Prawie zapomniawszy wiary y poddanstwa udzielna sobie rzeczpospolita stanowia. Ukraina wszystka iest od nich scholdowana. W miastach y w miasteczkach i. kr. mosci wszystek rzad, wszystka wladza przy kozakach — Жерела VIII ч. 178.



33) Деклярації 1619 р. Pisma zolkiewskiego с. 330 і далї, про сї постанови низше.



34) Жерела VIII ч. 153 (1622).



КОЗАЦЬКИЙ УСТРІЙ І ПОБУТ КІНЦЯ XVI І ПОЧАТКІВ XVII В.: ОРҐАНЇЗАЦІЯ НИЗОВА, СЇЧ, ЧИСЛО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА, ЙОГО ОРҐАНЇЗАЦІЯ, ЙОГО ПОДЇЛ, СТАРШИНА КОЗАЦЬКА, КОЗАЦЬКА КАНЦЕЛЯРІЯ, ТЕРМІНОЛЬОҐІЯ, ВЛАСТЬ ГЕТЬМАНСЬКА, РАДА, ЇЇ ПРАКТИКА, ШЛЯХТА В КОЗАЦЬКІМ ВІЙСЬКУ.



При кінцї XVI в. козачина в своїй орґанїзації поступила вже досить далеко. Кореспонденція з рр. 1594-1600 і дорогоцїнні записки Лясоти з його подорожи на Запороже 1594 р. рисують її досить докладно 1). Доповнивши їх вказівки з иньших сучасних пізнїйших запистк можна виробити собі вже досить повне понятє про форми тодїшнього козацького устрою й козацьке житє, як воно в сих формах розвивало ся.



Головна вага сеї орґанїзації далї лежить на „Низу”, і тут, на свободї від зверхнїх впливів і перешкод, головно розвиваєть ся сей орґанїзаційний процес.



Центром козачини Сїч, що в 1594 р. була на острові Базавлуку, над Чортомликом, „або як вони називають — на Чортомлицькім Днїприщу” 2). Вона розпоряджала козацькими силами Низу і тою козацькою людністю, що „сидять по містах і селах, а признають ся до Запорожцїв” 3); через те „мала великий авторитет не тільки на Українї, але і в цїлій Польщі 4). Чисельні сили її Лясота лїтом 1594 р. рахував так: колш трох тисяч мобілїзованого війська на Низу, а кілька тисяч можна мобілїзувати з козачини, що була під зверхністю запорожського війська, а сидїла на Українї 5); в моменти його приходу 1300 козаків були в походї з гетьманом на чолї, 400 козаків було розложено в засїдвах, в чагарниках і очеретах, на татарській переправі, де вони підстерегали Татар; решта в Сїчи і в ріжних пунктах Низу 6). Сама козацька стаишина в листї до цїсаря рахувала козацького війська для далекого походу 6 тисяч — „старих козаків, вибраних людей”, окрім козацької хлїборобської людности „в пограничних краях” 7). При тім були ще ватаги козацькі, до яких Запороже не признавалось — „не знало хї і знати не хотїло” 8). Коли в козацькім війську під час кампанїї 1596 року було по польськім звісткам коло 10 тис. 9), то загальний козацький контінґент в 1590-x роках певно треба рахувати більше як у-двоє. Добре ознайомлений з українськими справами біскуп Верещинський, фантазуючи про хрестовий похід на Крим з козаками, рахує козацькі сили на 20 тис. 10).



Військо козацьке досить добре споряджене і орґанїзоване. На Сїчи розложена козацька гармата; приїзд і виїзд послів салютують гарматними стрілами. Є й музика військова. Коли Лясота з козацькими послами виїздив з Сїчи, загреміли військові барабани й труби, залунали вистріли з гармат 11). Рішеннє йти на війну з Татарами, прийняте військовою радою, було салютоване теж військовою музикою й стрільбою 12). Під Київом ми бачили козацьке військо на човнах теж з музикою. В реєстрі 1601 р. бачимо військових сурмачів, трубачів і довбишів 13). Мабуть був і скарб військовий, де в запасї були ріжні річи (Лясота дістає в дарунку шубу з куниць і шапку з чорних лисиць) 14). Була своя флотиля, з самодїльних чайок і забраних від Турків кораблїв: Лясоту з послами відправили на турцькім „сандалї” 15). Був кінський ремонт: не тільки лїтом, а й зимо перегодовували ся в степах козацькі табуни — Лясота каже, що місцем пробутку їх служив острів Хортиця 16).



Військо дїлить ся на полки, кождий з пятисот козаків; на чолї полку полковник 17). Полк дїлиь ся на сотнї, кождою командує сотник. Сотнї складають ся з десятків, з отаманами на чолї 18). Порядку в війську пильнують „осаули”, штабовцї геиьмана — вони скликають напр. козаків на раду, і Лясота прирівнює їх до „ляйтнантів” 19). Досит ьдокладну схему козацького війська на порозї XVII в. дає нам записка про виплату „жолду” Запорожцфм на ливонську війну 20). Тут вичислені: „гетьман”, „обозний”, „писар”, чотири „полковники”, вісїм „осаулів”, 20 „сотників”, 152 „десятники”, 16 „прапорників, сурмачів, довбишів (bembenicze), трубачів”, 1799 рядових („чорних пахоликів”), 12 пушкарів, 20 фурманів; всього 2032 люда. Значить: чотири полки по 500 чоловіка (приблизно) в кождім; побк складаєть ся з пяти сотень, сотня має неповний десяток курінїв або десяткіы, з десятниками або отаманами на чолї. Та се був рахунок офіціальний, а в дїйсности в полку і тодї бувало більше нїж по 500 душ — очевидцї рахували козаків в ливонській війнї на 4 тис. 21), а пізнїйше з розростом козачини, поруч офіціальних полків були ще так сказати надзвичайні полки, і в полках по кілька тисяч козаків — напр. в Хотинській битві рахуєть ся полків 11, в кождїм від 1600 до 4000 тис. козаків 22). При кождім полку є корогва, сурмач, довбиш, трубач (яка ріжниця між трубачем і сурмачем, се неясно); вісїм осаулів були правдоподібно при гетьманї всї, як його адютанти і штабовцї. Гарматою завідує обозний, в ранзї полковника. Канцелярію веде писар. Цифри платнї дають понятє про відносинм сих ранґів: гетьман має 120 зол. на чверть, полковники і обозний по 30, осаули по 26, сотники по 15, писар тільки 10, „десятники” по 9; пушкарі по 12, музиканти і прапорники по 8, козаки рядові по 7, фурмани по 3.



Як бачимо служба писаря цїнила ся дуже невисоко в порівнянню з воєнними урядами, хоч як важне було становище сього канцлєра війська. Він виготовляє й контрасіґнує всї важнїйші листи, що виходять від імени війська: „Иванъ Кречковичъ, писарь войсковый, именемъ всего войска'', як читаємо на грамотї Косинського 1593 р. 23). Переважно маємо листи писані польським властям і по польски, в звичайнім тодїшнїм епістолярнім стилю. Але є грамоти й листи українські 24). Крім підписів вони стверджують ся військовою печатю 25). Найдавнїйший досї описаний ориґінал, з печатю війська запорозького, маємо з р. 1603 (гетьмана Крутневича); печатка має відтиск на папері козака з написом наоколо: „Печать войска запо
Страница 75 из 156 Следующая страница