Михайло Грушевський ТОМ VIІ. КОЗАЦЬКІ ЧАСИ — ДО РОКУ 1625 Страница 81

и на козаків 50 тис. екю на рік, можна звязати турецьку морську силу, змусивши її стерігти Босфору 41).



Разом з сим високе поважаннє і здивованнє будив сей строгий стиль козацького життя, спартанська простота в житю і відносинах старшини й рядовиків, брак всякого зверхнього блеску, блїхтру — оосбливо по контрасту з незмірно охочим до всякої пишности й театральности військом польським, що ще Батория здивували своїм маскарадним виглядом. У козаків власне певним „шіком” вважало ся сполученнє високих внутрішнїх прикмет вояка, вождя з більш нїж з скромним зверхнїм виглядом 42). Козацька дума про козака Голоту з особливим замилуваннєм описує убогий вигляд сього степового лицаря, що „не боїться нї огня нї меча нї третього болота”:



На козакови шати дорогиї —



три семирязі лихиї:



одна недобра, друга негожа,



а третя й на хлїв незгожа;



а ще, правда, на козакови



постоли вязові,



а унучі китайчані —



щирі жіноцькі ряднані,



волоки шовкові —



у двоє жіноцькі щирі валові;



правда, на козакови шапкаб ирка —



зверху дирка,



травою пошита,



вітром підбита,



куди віє, туди й провіває,



козака молодого прохоложає 43)...



Сї прикмети по контрасту імпонували шляхетській суспільности і ми бачили вже слова Папроцкого, з часів кампанії 1596 р., про те як до козаків удаються молоді шляхтичі, особливо з небогатих домів, „тому що між ними добре можна привчити ся порядку і рицарськости” 44). Шляхетська суспільність одначе не годна була пписвоїти собі сї прикмети житя, вироблені в суворій школї пограничного житя українським демосом, — не тільки що запорозького дууху, і такі запорозькі вихованцї зоставали ся чужими йому й часто потім в польсько-козацьких війнах на козацькій шкурі здавали екзамен з науки, даної їм на Запорожу.



Примітки



1) С. 210; в лапках (кавичках) даю оріґинальні вирази Лясоти.



2) die bevehlshaber.



3) Czerna.



4) Звичай топлення провинників чи противників згадується в історії Зборовского: oni go za tym wskazaniem karac chcieli podlug zwyczaju swego: opasawszy mocno piasku za nadre nasypac a w wode wrzycic c. 281. Так вбили козаки Глємбоцкого, а пізнїйше Грековича.



5) Се виразний вплив польських практик найму козаків і взагалї всякого війську найменьш на оден квартал (три місяцї).



6) Себто плати.



7) Cum solenni acclamatione.



8) Властиво такими, що мали лїпший прожиток — denjenigen so alda ihre guete Nahrung haben.



9) Die Wildtschutzen und die so ihre aigne schiffe oder czolne habem.



10) Die Gesellschatt.



11) Що викбикав се цїсарське посольство,, зявившись перед цїсарем в ролї козацького посла — див. вище с. 197-8.



12) Потім Лясота від себе виясняє читачеви фальшивість звісток, поданих Хлопіцким на цїсарськім дворі.



13) Kepenikh.



14) С. 222.



15) Chudych pacholkow posciwych.



16) Ogrod krolewski w ktorem o poczatku cesarzow... krolow polskich, kiazat slaskich, ruskich, litewskich, pruskich, л. 56. Огляд подїй тут кінчить ся p. 1597. Про козачину Попроцкий пише на підставі оповідань, очевидно.



17) Звісне поки що тільки з витягу зробленого Боратиньским (Kozacy i Watykan, c. 23, ориґ. в Ватикан. арх., Borgh. I, 204-7, f. 229-232).



18) Pleno comitatis sermone — автор, як бачимо, сильно підчеркує те поважаннє, з яким гетьман звертаєть ся до громади (multitudo).



19) Commentariorum Chotinensis belli 1. III, 1646, с. 113-5. Росийський переклад в Мемуарах багато пропускає (II с. 91). Оповіданнє Собєского про козаків писане без сумніву до кампанїї 1625 р.



20) Гетьмана С. зве generalis, полковників chiliarchi, сотників csnturiones, отаманів decuriones. Порядок виборів і потверджень не мав, певно, в дїйсности такого докладного степеновання — С. далї сам дає понятє, що й загал козацький брав участь в виборах старшини.



21) Tyrones.



22) Мова про морські походи особливо другого і третього десятилїтя XVII в.



23) В Хотинську війну.



24) Іділя не конче згідна з фактами.



25) Переконаннє шляхетсьпих кругів, присвоєне Бопляном.



26) Plica polonica — колтун.



27) Виданнє 1861 с. 19-22.



28) grand general, a атаман — просто general.



29) sczabeniska woyskowa.



30) voissaux



31) Lieue, французька миля трохи більше 4 кільом.



32) В дїйсности тому, що з ґалєрою не мали б де подіти ся потім.



33) Так Боплян зве Азовське море.



34) У Бопляна: Tacza Woda.



35) С. 104-115



36) Тут Боплян оповідає якусь байку, з наслуху; правдоподібно, привід йому дав звичай вибраного відмовляти ся від уряду і приймати тільки, як начинають силувати, лаяти і грозити.



37) С. 103-5.



38) С. 219.



39) Матеріали до історії козацьких рухів ч. 13, Жерела VIII ч. 64.



40) Collectanea І с. 181



41) Hist. Russiae monimenta I с. 430.



42) Деякі анальоґії козацького, спеціально сїчового побуту і устрою не раз давали привід прирівнювати його до західнїх рицарських монаших брацтв: такі гадки стріваємо і в українських кругах першої пол. XIX в. (див. напр. Гоголя Взглядъ на составленіе Малоросіи), а новійше польський письменник Маріан Дубєцький в своїх статях (особливо Zawiazki dziejow Siczy Zaporozkiej, 1887) попробував положити во главу угла історії Запорожа теорію його залежности від лринціпів західнїх рицарських брацтв, мовляв положених в основу запорозького брацтва його польськими орґанїзаторами. Робить се на підставі дуже простого і для всякого польського письменника самозрозумілого розумовання: Lud rusinski, ktory, pomimo wszelkiej moznosci rozwoju, nie wytworzyl nigdy w ciagu wiekow wlasnej inteligencyi, nie zdobyl sie na wlasna kulture, nie mogl byc zalozycielem bractwa siczowego; najbardziej nawet stronni, najniepry jazniesi majestatowi prawdy dziejowej historycy, nie zdolali sie zdobyc na odwage, by owym siermieznym tlumom przypisac inicyatywe organizacyi bractwa siczowego... Mysl tworcza, wzniosla, szlachetna, mysl ciaglej, bojowej gotowosci wobec nieprzyjaciela, mysl wytworzenia czegos w rodzaju zakonu rycerskiego, nie mogla przyjsc i nie nadeszla skad inad, jak tуlkо z Polski. Zbiegajace na Niz postacie takie, jak wspomniany Samuel Korecki, Dymitr Wisniowiecki, a przed nimi Eustachy Daszkiewiczi Przeclaw z Brezia Lanckoronski... i inni liczni wspolczesni tym wymienionym, tudziez pozniejsi polscy rycerze, niesli z soba mysl rzeczonej instytucyi (c. 84). Та не кажучи вже, що з вичислених тут імен (їх автор і потім називає як тих polskich rycerzy, що вилинули на орґанїзацію сїчового брацтва) Дашкович і Вишневецький нїяк не можуть уйти за репрезентантів „польської мисли”, чи польської культури, а Лянцкоронський нїчого не мав до низової козаччини, так само як і Самійло Корецький, — трудно було польським рицарям дати Українї те, чого не мали. Принціп й прикмети монашо-рицарського життя в Польщі не були розвинені зовсїм. Факти наведені Дубєцьким нїби на доказ популярности — як пляни переселення на Днїпро німецького пруського рицарського брацтва, як пляни засновання якогось брацтва на українськім пограничу, з яких зовсїм нїчого не виходило — найлїпше показують, що в польській суспільности не було ґрунту для них. Польські „рицарські” круги могли прищепити козацтву й Запорожу тільки те, що мали: анархізм, неповажаннє закону й правительства, брак дисціплїни нешанованнє суспільности, чужого добра й працї — й справдї прищіпляли. Запорозька ж сувора пррстота, карність, неохота до сибаритизму, й неповздержности могла виробити ся тільки незалежно від польських впивів. І при слабім росповсюдненню західнїх монашо-рицарських практик вПольщі, труднт думати про впливи їх на Запорожу. Зрештою дещо з тих анальоґій — як закраска релїґійна, культ Покрови і т и. треба вважати мабуть явищами пізнїйшими, як признає й сам Дубєцкий. Отже цїла теорія збудована на ледї. Се не перешкодило одначе п. Дубєцкому знайти прихильників своїх поглядів, як от у авторі новійшої історії козачини Стороженка (С. Баторій с. 26)



43) Историч. пЂвни 1 с. 168-9. Подібно описує дума про Андибера соn amore свого героя, протиставляючи кармазинникам дукам, що обляшіли й вийшли з козацького стилю.



44) Див. с. 292.



КОЗАЦЬКІ РУХИ 1590-Х РОКІВ НА ТЛЇ КОЗАЦЬКОЇ ЕВОЛЮЦІЇ Й ДАЛЬШИЙ ЇЇ РОЗВІЙ: РУХ НА ВОЛОСТЬ, ОПОВІДАННЯ ВИШНЕВЕЦЬКОГО І ЖОЛКЄВСКОГО ПРО КОЗАЦЬКІ ПЛЯНИ ПЕРЕВОРОТУ, ЇХ ПЕРЕБІЛЬШУВАННЯ І РЕАЛЬНІ ПІДСТАВИ, ПИТАННЄ ПРО ПРОҐРАМУ РУХІВ 1590-Х РОКІВ — НЕВИТРИМАННЄ ПРОҐРАМИ НАВІТЬ ЧИСТО КОЗАЦЬКОЇ; ПРИЧИНИ РУХІВ: ПОЯСНЕННЄ ПЯСЄЦКОГО І НЕСТІЙНІСТЬ ЙОГО, СТИХІЙНІСТЬ І ХАОТИЧНІСТЬ РУХІВ, РОЗВІЙ ДОБИЧНИЦТВА, БЕЗУСПІШНІСТЬ РЕПРЕСІЙ, ВПЛИВ КАМПАНЇЇ НА ПІЗНЇЙШУ КОЗАЦЬКУ ТАКТИКУ, ВІДРОДЖЕННЄ Й УСПІХИ КОЗАЧНИ В ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛЇТЯХ XVII В., ОСЕЛА КОЗАЧИНА НА ВОЛОСТИ Й ПОЧАТКИ РОЗДЇЛУ КОЗАЧИНИ НИЗОВОЇ Й ГОРОДОВОЇ, ЗРІСТ КОЗАЦЬКОЇ СИЛИ Й КОЗАЦЬКОЇ ПРОҐРАМИ.



Представивши соціальний підклад козачини й її орґанїзаційні форми, як вони роскривали ся з часом, вертаємо ся до вихідної точки — козацьких рухів 1590-х рр., що вперше з цїлою виразністю зазначили перед очима сучасників і потомків контраст між сею новою силою й шляхетським режімом України.



В значній мірі вироблена, орґанїзована, повна почутя своєї сили — й моральної й фізичної, як осібне тїло полїтичне, — запорозька козачина з Днїпрового Низу, що був її огнищем і признаним володїннєм, в 1590-х роках рушила „на волость" — в сусїднї території України з польсько-шляхтеським правом, і нагло стала їх повним хазяїном.



На недовгий час, що правда, бо польсько-шляхетському режіму вдалос
Страница 81 из 156 Следующая страница